З днюхою, збройники!

Так багато листівок і привітань... Краще я розкажу історію. Реальну

В армії вже давно хочуть перейти на контрактну службу і постійно триває акція "Завербуй контрача". І хто програв, той отримує догану, а це безславність, безчесність і ниття. Саме тому воєнкоми придумують цікаві способи.

 Наприклад, брати на контракт випускників інтернатів, сиріт. Батьки не бігають, зарплата для цих хлопців космос, так що ок. Один з таких випускників вчився в ПТУ на камєнщіка, він сирота (чи батьки позбавлені батьківських прав), і в житті він знав тільки одне - стати ким завгодно, тільки не камєнщіком. Назовем його Віталієм. Віталіку запропонували стати захисником України, героєм, якого будуть згадувати в легендах і іншій усній народній творчості. Віталік був не проти, тому що все життя його кпинили, давали одяг з гуманітарки, за який він мав бути вдячним до неба і годували столовською їжею, а тут в герої записатися.

Йшов сімнадцятий рік, жорна війни збавили інтенсивність маху, і перемелювали все менше хоробрих і не сильно ініціаторів кровопролиття на землі предків. Можна було і повоювать.
- Ким хочеш стати, синку?, спитав представник військкомату, лона Збройних Сил.
- Снайпером, тут же відповів Віталік.
- Без проблем, клятвенно завірив старий старший лейтенант.

Віталіка відправили в учебку в потязі в купе. Це була його перша мандрівка в комфортабельному купе. Він з насолодою пив чай в підстаннику і дивився у вікно. А ще виходив коридор і тримався за поручень. На вокзалі його зустріли військові на сємьорці і відвезли в учєбку. Віталіка відправили в танкову учебку вчитися на навідника-механа-заправщика-связіста. Ну там також стволи якісь є, то чим не снайпер? Відучився і його розподілили в танковий батальйон 128 бригади. Танковий батальйон, як відомо, стоїть на другій лінії і активну участь зараз не бере. Але справ там купа. В танкових підрозділах взагалі проблем не так уже й багато. Серед основних це люди, танки, запчастини до танків і дуже рішучі командири. Віталік ніс службу як усі, але трішки виділявся.

Зарплата була нормальна, тому він купив собі мобілу.

Прийшло якесь свято і зампотил припріг Віталіка на кухню. І там його перемкнуло. Він чистив картоплю і захотів помагати і далі. На відміну від інших, ця ініціатива віталася і Віталік став мудрувати на кухні. Сила інтернету імені святого ютуба дала знання. Віталік свою зарплату тратив на сковорідки, ножі, приправи, поварьошки і інший реманент. Йому було важливо готувати смачно, навіть якщо ви в полі. Він постійно напрягав зампотила, що йому треба особливі приправи до страв. Зампотил брав його в село в найближчий магазин, Віталік ошелешив продавчиню переліком приправ, які йому треба були. Серед всяких кардамонів і бад'янів у продавчині були лише червоний перець і... всьо. Перший плов, який створив

Віталій підняв морально-психологічний стан всього батальйону краще любого психолога, але снайпер-кухар був невдоволений. Каже, що вийшла каша. Заспокоївся він лише на четвертому плові.

Я його спитав як Ти будеш проводити відпустку, в тебе немає рідних. Віталік сказав, що поїде в Дніпро, зніме номер в готелі з широчезним ліжком, білою білизною і буде дивитися телевізор. Боже, як же я розумію його.

Якось на їхню позицію приїхав комбриг, тоді це був ще Собко. Герой України, авторитетний вояка на позиції. Його спитали чи буде він обідати, той погодився. Коли спробував їжу, то подумав, що для нього, комбріга, окремо зготували і попросив показати де готували обід. На здивування командира, його пайка була із загального котла. Собко покликав кухара, нашого Віталіка, потис йому руку і подякував. Сказав, що це найсмачніша їжа в полі, яку він куштував. Коли Віталік розповідав цю історію, в нього світилися очі.

Розумієте, Збройні сили це не завжди про героїчну смерть чи подвиг. Це більше про пошуки себе і знаходження себе. Ви можете любити чи ненавидіти систему, командира, владу, але в любому випадку ви не будете байдужими. Віталік відкрив в собі талант кухара не будучи кухаром. І таких віталіків купа. Це ті люди, які захищають країну. Люди. Наші.

Я люблю Збройників і сьогодні в них днюха. В нас днюха. Вітайте своїх негероїв героїчної професії.