Військові реконструктори в Україні – патріоти чи «п’ята колона»

Тому шановне панство, пам’ятайте основну ідею українських реконструкторів – це в першу чергу вшанування тих, хто віддав своє життя за українську землю та вивчення побуту певного історичного періоду.

Військові реконструктори в Україні – патріоти чи «п’ята колона»

Вересень в історії завжди займав особливе місце. В більш давні часи прихід осені означав і завершення бойових дій, оскільки селянське ополчення більше хвилювалося не за свого феодала, а за урожай на власному полі. Проте йшли роки, людство розвивало технології і от одного разу бац – вересень у нас починає асоціюватись вже більше не з завершенням війни та зі збором урожаю, а з цілою купою пам’ятних дат. І більшість із них пов’язані саме з початком війни.

А у кого ж з наших сусідів процес масового винищення народу винесено в культ поклоніння? Для тих, хто ще не зрозумів, поясню – «Расєя». Не будемо чіплятися до мейнстрімного «можем повторить», оскільки наші любі мишебратья сгенерували новий мем – розстріл «зрадників батьківщини». Московія завжди мала ні за що власних підданців, але найяскравіше ігнорування елементарних прав людини продемонстрував СРСР, знову ж таки дякуючи технологічному прогресу. Якщо в системі ГУЛАГу ще подекуди і згадував про «найгуманнішу сталінську конституцію», то для тих не пройшов перевірку «найгуманнішого суду» шлях був один – у яму з вапном, викопану у лісі на околиці міста. Для прикладу, лише під Києвом у Биківнянському лісі лежить більше 15 тисяч розстріляних.

Проте ми відволіклись на історичний флешбек. Повертаючись до нового маразму наших північно-східних сусідів по карті, потрібно пояснити звідки ж ноги ростуть. 24 серпня 2019 року в російському Алтайському краї пройшов фестиваль реконструкторів "Дніпровський рубіж", під час якого одним з елементів програми став розстріл зрадника батьківщини. Крім того під час реконструкції спалили село. Відео з цим апофеозом російської ментальності досі можна знайти на просторах інтернету. Варто зазначити, що все це дійство було присвячене кровопролитним боям на теренах України! Багато що хочеться запитати у російських мишебратьев с приводу подібного заходу. На приклад, чому не показано було чорносвитників, якими проводили розвідки боєм, або спалені ще під час відступу 1941 - 1942 років села з покинутими напризволяще селянами, а головне – де ж доблесні реконструктори РОА та РОНА?!

Ось як бачать українців російське військово-історичне товариство – як зрадників. От тільки чи можна назвати зрадником людину, яку залишили на вірну смерть без житла та продуктів власна держава. Держава, що не спромоглась влаштувати нормальну евакуацію, яка при цьому 20 років тероризувала власний народ поборами та репресіями.

І відразу ж може виникнути питання – але ж в Україні також проводять подібні заходи! Значить і українські реконструктори також є адептами руського міра типу Гіркіна-Стрелкова?

Ні, шановне панство, це не так! Для України, як і для європейських країн, проведення військово-історичних фестивалів – це ще один зі засобів вшанувати пам`ять полеглих воїнів. При цьому, це відноситься до всіх хто боровся за українську землю. Не зважаючи на те, який однострій вони носили. Але, як завжди, є свої «але».

Неодноразово наші диванні патріоти піднімали хвилі невдоволення по тому чи іншому питанню. Ось для прикладу нещодавня історія з представниками військово-історичного клубу, що репрезентують бійців дивізії «Галичина». Приводом до скандалу стала участь представників клубу у церемонії перепоховання дивізійників, а якщо конкретніше доцільності використання «ряжених» у подібних заходах. Рушієм для подальшої ескалації конфлікту і службової перевірки Західного територіального управління військової служби правопорядку за вказівкою міністра оборони став майбутній депутат від партії "Слуга народу" Максим Бужанський. Про відношення пана Бужанського до Революції Гідності та СРСР, а також до «лєгєтимного», стає відомо з дописів на його сторінці у соцмережі «Фейсбук». Людина надзвичайно ностальгує по радянському минулому та Федоровичу.

Що ж до доцільності участі представників військово-історичних організацій у заходах, присвячених вшанування загиблих у Другій світовій війні, то реконструктори дивізії «Галичина» в історичній формі брали участь у таких перепохованнях «дивізійників» як до 2013 року, так і після, що можна легко прослідкувати в інтернеті. Але скандальними перепоховання виявлялися тоді, коли була зацікавлена сторона. Також варто відзначити, що подібна практика залучення, як висловлюються деякі представники диванного патріотизму, «ряжених клоунів» у вшануванні пам’яті загиблих на фронтах двох світових воєн існує в багатьох європейських країнах. Фото і відео це доводять.

Київ аж до подій на Майдані славився як мінімум двома великими, міжнародними фестивалями живої історії. З початком Революції гідності військово-історична реконструкція пішла на спад і це було зрозуміло – у столиці вирішувалася доля держави і було не до реконструкції. Серед героїв Небесної сотні четверо є учасниками реконструкторського руху. З початком російської агресії багато реконструкторів пішли воювати у лавах ЗСУ і добробатів. І частина з них віддали життя за нашу Державу.

З 2014 року військово-історичні клуби широко залучаються до патріотичного виховання військовослужбовців. Так, реконструктори Армії УНР читали лекцію про українізацію частин Російської імператорської армії і формування військ Центральної ради для батальйону НГУ "Донбас" у Нових Петрівцях, військові підрозділи УНР для бійців 55 ОАБ "Запорізька Січ" у рамках просвітницького проекту "Історія для воїна", лекції у зоні бойових дій від громадського руху "Не будь байдужим".

Тому шановне панство, пам’ятайте основну ідею українських реконструкторів – це в першу чергу вшанування тих, хто віддав своє життя за українську землю та вивчення побуту певного історичного періоду, а не бездумне мавпування кремлівських методичок!