Законодавча підтримка державної мови – «must have» для країн цивілізованого Сві

23 августа 2019, 18:29
0
2012

Законодавча підтримка державної мови – «must have» для країн цивілізованого Світу

Якщо запитати у маленької дитини: «Що відрізняє одну країну від іншої?», вона відповість: «Мова!». Якщо таке ж питання задати п`ятикласнику, він перерахує історію, культуру, традиції і теж обов’язково згадає мову. Доросла людина на це ж питання питання відповість: «Соціально-економічна структура, політичний режим, територіальний устрій, менталітет, мова…». Мова завжди була одним з важливих національних атрибутів, а мовне питання завжди викликало безліч дискусій.

Деякі політологи називали мовне питання фіктивним приводом для міжнаціональних чвар, відволіканням уваги людей від реальних проблем, саботуванням соціально-політичних конфліктів для фінансових маніпуляцій і т.і. В деякій мірі так і є. Але спекуляція на проблемі не наближує до її вирішення. Мовне питання в Україні було приводом для сперечань і потребувало законодавчого врегулювання ще з самого отримання нашої незалежності. Прийнятий Верховною Радою Закон про мову 5670-д, котрий з 16 липня вступив у дію, є великим досягенням укаїнської внутрішньої дипломатії. Закан є оптимальним заходом для підтримки державної мови і в той же час – є максимально лояльним до інакомовних національних меншин. Випадки накшталт: «Дикунське використання репресивних заходів примусу до вивчення української неприпустимо для півдня і сходу України…» є абсолютно безґрунтовними. Доволі важко сперечатися з людьми, які не читали першоджерело, але вдягнувши бейджик експерта авторитетно скандують дешевими російськими шаблонами.

Положення прийнятого мовного закону є загальновідомими: українською мовою мають говорити у публічному просторі, державному і комунальному секторах, у транспорті, у закладах харчування, у медичній сфері, у сфері освіти, у театральних виставах/дубляжі кіно, на телебаченні в інтернеті, друкованих ЗМІ, використовувати українську мову для підписів/маркування товарів та послуг, 50% назв друкованих ЗМІ повинні бути українською мовою, версія сайту за замовчуванням відкривається українською мовою, українська версія сайту за обсягом має бути не меншою за іноземну. Закон не регулює мову приватного спілкування жителів України та мову релігійних обрядів.

Всупереч звинуваченням у «націоналістичному імперативі», Закон є вельми толерантним та лояльним. Він детермінує мовну політику та умови її реалізації. Абсолютно логічним є те, що очільники країни зобов’язані володіти державною мовою: президент, голова парламенту та його заступники, прем’єр-міністр та віце-прем’єри, голови міністерств та усіх державних установ, депутати, держслужбовці, посадові особи органів місцевої влади, судді та адвокати, викладачі та медпрацівники. Не склав іспит – не працюєш державним службовцем!

Українська мова вперше за багато років домінує на радіо і телебаченні. Однак у друкованих ЗМІ ситуація протилежна – про це свідчать дані дослідження про становище української мови в 2018 році, яке оприлюднив рух "Простір свободи". Частка газет, що видавалися українською мовою у 2018 році становила лише 32,9% від сумарного тиражу, журналів – 27,4%.

Такий відсотковий розподіл прогнозував Україні білоруський сценарій. У БІлорусії російська мова домінує у усіх сферах життя, а у північно-східних регіонах більшість представників молоді взагалі не володіє білоруською та не бачить у цьому потреби. Навіть найсильнішу у мілітарному плані державу можна перемогти застосувавши ідеологію. Захищаючи фізичні територіальні кордони можна не помітити, як ворог зайшов з тилу.

У Росії нещодавно презентували дитячий варіант Конституції, де юним росіянам з раннього дитинства подають демагогію у віршованій формі:

«Когда в твоей защите будет

Нуждаться Родина твоя,

Рука агрессора нависнет,

Сгустятся в небе облака,

Ты на её защиту встанешь

И в руку ты ружьё возмёшь

И будешь защищать Россию,

А может, за неё падёшь…

Теперь война на Украине,

Где русских тоже много есть,

А им язык их запретили

И разожгли войну и месть.»

У порівнянні з цим український Закон про мову, який встановлює квоту у 50% відсотків медіа-матеріалів українською мовою та обов’язковість україномовної версії – є просто Статутом Пацифізму.

Для отримання громадянства будь-якої прогресивної країни (США, Великобританії, Швейцарії, Австрії, Данії, Норвегії, Німеччини, Франції, Італії…) необхідно володіти державною мовою на достатньому рівні для складання іспиту, знати її економічний та політичний устрій, її історію та культуру. Такі вимоги є адекватними до умов сучасної реальності, просто «must have» для цивілізованого Світу.

Останнім часом спостерігається позитивна динаміка у ставленні українців до державної мови, усе більша кількість громадян усвідомлює важливість мови для політичної, ідеологічної та навіть територіальної цілісності країни. Мовний закон є саме тією гуманітарною політикою, яка сприятиме культурному, громадянському та ідеологічному єднанню громадян України.

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: українська мова,мова
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.