Питання генези і концептуалізації гібридної війни як соціального феномену.

Питання генези і концептуалізації гібридної війни як соціального феномену.The question of the genesis and conceptualization of the hybrid war as a social phenomenon.

У сучасних умовах Україна вимушена відповідати на агресію суб’єктів міжнародної практики нового типу – гібридну війну, такий вид бойових дій вже не перший рік виснажує Схід нашої країни, впливаючи на усі сфери життєдіяльності суспільства. Цей вплив може відрізнятися за масштабами, але є безумовно деструктивним і по відношенню до мирного населення. Гібридність, як ознака і характеристика сучасних насильницьких дій, воєнних конфліктів, зокрема, стала предметом дослідження представників різних течій інтелектуального пошуку у соціальному, культурному, економічному просторі суспільного життя. Важливість виявлення гібридних загроз формує завдання діяльності політиків і політологів, соціологів, психологів, військово-експертної спільноти, піднімає питання щодо набуття медійних компетенцій, нової вимірності загальної, комунікативної, політичної культури.

Загалом, використання різних способів впливу на ситуацію та її акторів, змішаний, або гібридний тиск – не є виключно феноменом сьогоденних суспільних практик. Партизанська війна, діяльність бандитських угрупувань, підкуп та розбещення еліт, інтриги, репутаційні скандали, викривлення інформаційного простору – усе це слугувало і володіло поведінковою активністю, мізками та душами окремих індивідуумів та соціальних груп впродовж усієї історії людства. Тому пропоную з обережністю використовувати у науково-дослідницьких програмах вивчення воєн сьогодення дефініцію традиційного. Мусимо сфокусуватися на тому, що в умовах нечуваного зростання інформаційних технологій політична пропаганда, дезінформація, санкції щодо економічно-фінансової сфери, логістики, інфраструктури, стають вирішальними чинниками політичного насильства, де безпосередні дії збройних сил держави відходять на другий план.

Невдовзі після другої світової війни, у 1948 році у м.Санта-Моніка (Сполучені Штати Америки) інженери, авіаконструктори, аналітики створили неприбуткову організацію, чиїм завданням було проголошено не просто виконання технічних робот на замовлення уряду, у першу чергу, але і покращення політичної атмосфери, сприяння прийняттю відповідальних для суспільного розвитку рішень, буквально: «To help improve policy and decisionmaking through research and analysis». У самій назві цієї впливової структури, співробітники якої, наразі, працюють у галузі IT технологій, - RAND, знайшло своє відображення бачення ними місії корпорації, місії, що спонукає до розробки й втілення освітянських проектів, політики соціальної підтримки, тощо. З іменем саме цієї організації пов’язують запровадження термінів «гібридна загроза», «інформаційна війна», «м’яка сила».

Сучасність відрізняється поглибленням та загостренням нерівностей різного штибу як у внутрішньому житті національних держав, так і у міжнародному просторі : ми давно вже використовуємо методологічний потенціал світ-системної теорії І.Валлерстайна. Відповідно, логічною видається кореляція між проблемою справедливого доступу різних суспільних акторів до ресурсів життєдіяльності та розвитку, і актуалізація багато вимірності тиску соціальних агентів на цей доступ. Відтак, військові конфлікти сьогодення характеризуються поєднанням різних технік впливу і у веденні бойових дій, і у використанні мирного населення. Актуалізується питання управління конфліктами, виявлення різних аспектів у їх розгортанні. Тому політична, дослідницька лексика та медійний дискурс відзначаються активним використанням та подальшою розробкою поняття гібридного: від гібридних воєн до гібридних демократій. Слушно завважити, що саме останні є особливо вразливими щодо загроз перших.

Увесь спектр соціальної практики, як і її відображення і перетворення у формах суспільної свідомості, пов'язаний також із питаннями гібридних викликів, стратегій, тактик тощо. Але найщільнішою та найбільш наочною є активізація використання сполучного визначення «гібридна війна» - і це логічно, з огляду на специфіку нашої доби. Це стає комплексною проблемою і у психологічному, і у соціально-економічному відношенні як для військових, так і для мирного населення, як для еліт (політичних, фінансових, культурних), так і для пересічних громадян.

Гібридизація стає характеристикою власне усіх вимірів людського існування, що б представляло дослідницький інтерес у контекстах міждисціплінарності, синергії, тощо. Але проблема гібридної війни не є, на жаль, суто умоглядно-теоретичною для реалій українського суспільства, і практичною небезпекою стає узвичаєністю, сталість словосполучення - «гібридна війна». Цей актуалізований практикою міжнародних стосунків, особливо у останні роки, феномен є загрозою для гуманітарного існування людства, при тому, що саме гуманітарний вимір соціального буття становить його сутність, фіксуючи усе загальність і особливість. Тому такої значущості набуває необхідність розвитку науково-дослідницьких програм щодо феномену агресії, її збройних проявів у новітню добу, як предмету соціогуманітарного, зокрема, дискурсу. Маємо, наразі, завдання відповіді на політичні, культурні, економічні виклики, сформовані поточними подіями у нашій країні, а також, навколо неї.