МОЗ примушує аптеки платити за участь у програмі
Адміністрування урядової програми
“Доступні ліки”, покликаної забезпечити
доступними за ціною препаратами пацієнтів
із серцево-судинними захворюваннями,
цукровим діабетом та бронхіальною
астмою, з 1 квітня переходить до
Національної служби здоров'я України.
З цього ж часу запроваджується відпуск
“доступних ліків” за електронним
рецептом. І якщо раніше програма була
економічно не вигідною для аптек-учасниць
через низьку націнку, то тепер вона
стане збитковою через запровадження
абонентської плати за обслуговування
електронного рецепта. І хай там як
стараються видати занепокоєння
аптек-учасниць такими нововведеннями
за “втручання фарммафії”, те, як вони
запроваджуються — відверта нісенітниця
з боку НСЗУ.
Програма “Доступні ліки” від початку
була економічно необґрунтована
Наше пострадянське суспільство звикло
вважати, що ті, хто щось продає —
“спекулянти, які наживаються на
зубожілому населенні”. А якщо мова йде
про аптеки — то “фармацевтична мафія
накручує ціни на ліки”. Низька
поінформованість у реальному стані
справ на фармацевтичному ринку України,
в тому числі й на ринку аптечного ритейлу,
а ще більше — відсутність бажання шукати
інформацію і розбиратися, як воно є
насправді, — причина живучості міфу
про фармацевтичну мафію в Україні.
Насправді ж, аптеки працюють у ринкових
умовах та в рамках правового поля
держави. Націнка залежить від об'єктивних
чинників на ринку, при чому ціни на
близько 60% ліків Національного переліку
регулює держава. Тому коли йде мова про
те, що програма “Доступні ліки” від
самого початку мала цілий ряд недоліків
— від переліку препаратів для пацієнтів
(зокрема, відсутність комбінованих
форм) до низької економічної привабливості
для аптек-учасниць, то це — об'єктивні
факти, а не намагання фарммафії очорнити
тих, хто цю програму створив. Насправді
ідея забезпечити людей із найпоширенішими
хворобами доступними за ціною ліками
дуже гарна, якби ж іще й її втілення
відповідало задуму.
Зокрема, максимальна націнка для аптеки
на лікарські засоби з реєстру цієї
програми становить 15%. Тобто, якщо
препарат з націнкою виробника та
дистриб'ютора коштує 100 гривень, то
аптека може його продати за 115 гривень.
Свої 15 гривень прибутку разом з
компенсацією витраченої сотні вона
отримає після подачі звіту та виправлення
в ньому помилок через 2-3 місяці, а не
через 2 тижні, як було задумано. І з цих
15 гривень аптека має сплатити оренду,
податки, заробітну плату тощо. Тобто,
аптека витрачає свої кошти на забезпечення
асортименту, підтримує роботу програми
“Доступні ліки”, покриває всі свої
витрати з власного бюджету, а компенсацію
цих витрат отримує в кращому випадку —
через місяць. Проте є факти, що деякі
аптеки-учасниці отримували відшкодування
через півроку, а частина столичних аптек
стягували майже мільйонні борги за
“доступні ліки” взагалі через суд.
Але мало того, що аптека по суті кредитує
державу, а компенсація — це дуже “довгі”
гроші. Аптека має ще й непрямі втрати
через роботу з цією програмою: час, який
потрібно витратити провізору на
консультацію пацієнта щодо наявності
ліків за вказаною у рецепті МНН та суми
доплати, — це від 5 до 10 хвилин на одну
людину, що створює чергу, і люди, які
прийшли до аптеки, щоб просто придбати
ліки, йдуть туди, де черги немає. Єдиний
позитив — люди дійсно мають можливість
отримати дешевші ліки. При цьому
комунальні аптеки беруть участь у
програмі тому, що це їх зона відповідальності
— соціальне навантаження, покладене
на такі заклади місцевою владою. А
приватні — через збільшення товарообігу
в аптеках, де мало відвідувачів, адже
не всі необхідні ліки відпускаються за
програмою, решту пацієнтам доводиться
купувати за власний кошт.
Електронний рецепт: невиправдані
надії
Таким чином умови програми не дозволяють
аптеці покривати свої витрати. Тому
великі надії аптеки-учасниці покладали
на запровадження електронного рецепта,
який мав би спростити та скоротити в
часі процедуру відпуску ліків. Ідея
полягала в тому, що сімейний лікар випише
рецепт пацієнту, пацієнт із СМС-кодом
прийде до аптеки, де провізор через
через цей код побачить рецепт у єдиній
програмі і видасть ліки згідно реєстру
безоплатно чи з частковим відшкодуванням.
За належної організації обігу е-рецепту
це могло значно спростити і відпуск
“доступних ліків”, і повернення
відшкодування аптеці з бюджету, оскільки
НСЗУ одразу бачитиме вже отоварені
рецепти. Крім того, це дозволило б
уникнути зловживань, оскільки ліки
отримував би лише той, кому їх виписано.
Але, як то кажуть, з державою не варто
грати в азартні ігри. Виявилося, що
е-рецепт у програмі “Доступні ліки”
працюватиме зовсім не так, як із тими ж
інсулінами, де аптекам доступ у систему
наданий безоплатно. Тут же за реєстрацію
електронного рецепта постачальник
медичної інформаційної системи братиме
з аптек-учасниць абонентську плату. А
тепер — бінго! — ця абонентська плата
подекуди буде перевищувати розмір
роздрібної націнки на препарати з
переліку програми “Доступні ліки”.
Вона формується залежно від кількості
відпущених рецептів: за першу сотню
аптеці потрібно буде сплатити 200 гривень,
далі — по 70 копійок за кожен рецепт, а
після реєстрації у системі понад 10 тисяч
рецептів — 50 коп./рецепт. Але ліки, які
пацієнту відпускаються безоплатно,
аптека відпускає з націнкою 60 копійок!
Тобто, аптека буде платити абонплату
вищу, ніж її прибуток від програми, який
і без того не покриває затрат, а якщо
відпустить понад 10 тисяч рецептів, то
зможе заробити аж 10 копійок, з яких має
покрити свої витрати! Ще яскравіший
приклад: аптека закуповує “Еналаприл-Астрафарм”
(20 таблеток, 10 мг) по 5,48 грн., відпускає
його з націнкою 1,45 грн. З цієї гривні 45
копійок аптека має забезпечити свої
видатки і сплатити 2 гривні посереднику
з НСЗУ за е-рецепт. Тобто, аптеку, яка є
підприємством, створеним з метою
отримання прибутку, фактично змушують
працювати собі у збиток. Фарммафія, що
й казати!
Недоліки в обслуговуванні е-рецепта
На разі в Україні досить успішно працює
пілотний проект відпуску інсулінів за
електронним рецептом. Система працює
наступним чином: пацієнт приходить до
свого лікаря, той виписує йому е-рецепт
і дає роздруківку з його унікальним
номером-ідентифікатором. В аптеці
провізор вводить цей номер у систему,
звіряє реквізити і вводить у програму
аптеки назву інсуліну, видає чек, і в
системі ставить позначку “відпущено”.
Таким чином кожен пацієнт отримує свої
ліки, а аптека — відшкодування їх
вартості. Будь-які зловживання виключені.
Програма відпуску інсулінів за е-рецептом
відпрацьована і перевірена часом. Чому
ж не використати цей досвід в роботі з
програмою “Доступні ліки”? Програма
електронного рецепту працюватиме окремо
від програми “Доступні ліки”, хоча
мала б бути інтегрована в одну систему.
Тому те, що існує на сьогодні, матиме
наступний вигляд: пацієнт із, скажімо,
гіпертонією прийде від лікаря з кількома
10-значними СМС-кодами, за кожним з яких
значиться міжнародна непатентована
назва. Провізор за кожним е-рецептом
має в системі посередника ввести код;
потім у своїй програмі знайти торговельні
назви за кожною МНН; перевірити, чи цей
препарат є у переліку програми “Доступні
ліки”; пояснити пацієнту їх вартість,
щоб той міг обрати прийнятну для себе;
пробити чек; повернутися знову на сайт
і ввести номер чека; повернутися в
систему, закрити рецепт і ввести пароль,
щоб накласти електронний підпис. Тож
якщо раніше провізор витрачав на
звичайний рецепт хвилин 5-10, то тепер
він витрачатиме як мінімум удвічі
більше! Це при надбавці 15%, з яких тепер
потрібно ще й заплатити посереднику...
Замість висновків
Що обурює найбільше — це те, що сторонні
організації хочуть присмоктатися до
бюджету і за рахунок аптек мати регулярний
прибуток. При цьому не всі бажаючі
оператори інформаційних систем змогли
долучитися до роботи з обслуговування
е-рецептів, що не може не викликати
недовіри до прозорості роботи постачальника
медичних інформаційних систем.
Досі програма “Доступні ліки”, яка
дійсно користується попитом у населення,
цікавила аптеки хоча б для збільшення
товарообігу, але з таким підходом вона
стає очевидно збитковою. І якщо сьогодні
з понад 20 тисяч аптек України участь у
ній беруть близько 6 тисяч аптечних
закладів, то після “покращень” у
програмі залишаться одиниці: імовірно,
комунальні аптеки, та й то не факт, адже
участь у програмі — добровільна для
всіх.
Складається враження, що новостворена
Національна служба здоров'я України
неспроможна забезпечити повноцінне
функціонування програми “Доступні
ліки” і підписується у своїй безпорадності
ще до початку роботи над програмою.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.