«Цвинтар орлят» як пам’ятник антисемітизму і ксенофобії?

Останні події довкола «Цвинтар орлят» підтверджують, що польський радикалізм завдає шкоди україно-польським стосункам. Так мій єврейський товариш Соломон Берштейн розповів про це...

Вже понад рік як Міністерство культури Польщі звернулося до української влади з вимогою надати дозвіл додатково прикрасити львівський Пантеон Орлят скульптурами левів, адже зображення цього пантеону незабаром має з’явитись на нових польських паспортах. А польські туристи, приїжджаючи до Львова, регулярно влаштовують на цвинтарі провокації. При цьому польські чиновники  лукаво замовчують  про те, хто похований на цьому цвинтарі. Все, що нам говорять: там поховані польські так звані «оборонці Львова», або, як їх називають в народі, «львувскі орльонта». При цьому польські історики та інтелектуали намагаються якомога менше розповідати про «подвиги» цих «орльонт».

Відомо, що «орльонти» під проводом колишнього терориста Юзефа Пілсудського заплямували себе жахливими воєнними злочинами щодо інших народів. Апофеозом цих злочинів став влаштований «орльонтами»  21-23 листопада 1918 року кривавий єврейський погром, коли були спалені синагоги, загинули сотні чоловіків, жінок і дітей.  Поки у Львові була українська влада, їй вдавалося захистити євреїв від свавілля озброєних польських банд. Українська влада навіть допомогла організувати єврейську міліцію, яка захищала єврейські квартали міста. Але Пілсудський з Польщі надсилав все нові й нові  ешелони головорізів. Коли українці змушені були залишити Львів, озвірілі зграї польських «орльонт» вчинили жахливий єврейський погром. Сп’янілі від крові і безкарності озброєні банди антисемітів-пілсудчиків вривались у будинки мирних жителів, катували, грабували, ґвалтували, вбивали. За три дні погрому майже 150 євреїв було вбито і понад 400 поранено, зґвалтовано понад три сотні єврейських жінок. Загалом постраждало близько 7000 родин, пограбовано 3729 єврейських помешкань, спалено понад 50 будинків і дві синагоги на вул. Божничій і Вугольній. Крім того, було вбито близько трьох сотень українців.

Польська влада зупинила погром лише через два дні після його початку. За свідченнями очевидців, погром був організований польським військовим керівництвом. Звірства пілсудчиків викликали обурення у всьому світі. Проте, незважаючи на вимоги світової громадськості, Юзеф  Пілсудський не лише не покарав винуватців кривавого погрому, а й ініціював створення у Львові величного пантеону загиблим головорізам-погромникам, убивцям євреїв і українців. Сьогодні цей пантеон погромників та військових злочинців відомий під назвою «Цвинтажа орльонт».

Цікаво, що на відкритті цього пантеону перебувала і делегація Німеччини. Юзеф Пілсудський трактував євреїв як носіїв світового комунізму і таке переконання згодом перейняв від нього Гітлер. Мало того, фюрер найбільше поважав маршалка саме за те, що тому вдалось у 1920 році зупинити наступ комуно-єврейства на Європу.  Копіюючи «Цвинтаж орльонт», Адольф Гітлер відкривав величні пантеони есесівцям, які загинули при окупації Франції, споруджував  пам’ятники судетським німцям, які загинули при захопленні Чехословаччини, будував монументи полеглим гітлерівцям у самій Польщі і т. ін. До речі, Гітлер, який захоплювався Пілсудським, саме на кривавих подіях львівського погрому (подібні погроми пілсудчики влаштовували в багатьох польських,  українських та білоруських містах і селах) вчився, як треба «остаточно вирішувати єврейське питання». Мало того, польська влада часів Пілсудського проводила щодо євреїв відверту політику асиміляції: євреїв переслідували, вони не мали права вільно навчатись у вищих навчальних закладах, відкривати свої школи. Таку ж політику запровадив пізніше в себе і німецький диктатор. За зразком польських концтаборів (Білі Сарни, Береза Картузька), Гітлер будував сумнозвісні табори смерті Дахау, Бухенвальд і Заксенхаузен. Одностайність антисемітських поглядів Пілсудського і Гітлера стала запорукою укладення між ними 1934 року угоди про військовий союз і співпрацю. Відомо, що після смерті Юзефа Пілсудського (1935 рік), на знак особливої поваги Адольф Гітлер своїм указом оголосив у Рейху всенародний траур, організував величну траурну церемонію та особисто брав у ній участь. І навіть після захоплення нацистами у 1939 році Кракова Гітлер розпорядився виставити біля могили свого вчителя почесну варту.  

Але повернімось до сумнозвісного цвинтаря львівських орлят. Щороку цей цвинтар відвідують сотні тисяч поляків, які на могилах погромників навчаються, як слід «правильно» ненавидіти українців і євреїв. Наслідком такого «виховання» є розквіт у сучасній Польщі ксенофобії і антисемітизму, навіть на державному рівні. Тому нинішні вимоги польських державних урядовців «реставрувати левів на цвинтарі» звучать як наруга над знищеними тисячами безневинних жертв, як євреїв, так і українців.  У наші дні ця вимога звучить так само дико, якби, наприклад, Ангела Меркель вимагала б реставрувати цвинтар гітлерівських шуцманів з охорони Бухенвальду і Дахау, або ж Анджей Дуда попросив би прикрасити цвинтар есесівців, які придушували Варшавське повстання.      

Якщо Україна прагне увійти в склад європейського співтовариства, їй не слід сприяти  розбудові подібних «пам’яток». Натомість «Цвинтар орлят» як місце возвеличення катів і погромників із зондеркоманди Пілсудського слід негайно демонтувати, як це було зроблено після Другої світової війни з цвинтарями нацистських злочинців в усіх європейських країнах. Існування пантеону погромників є зневагою до пам’яті невинно знищених жертв і загрозою усім демократичним традиціям, що набуло людство. А керівництву Європейського Союзу слід звернути увагу на тих чиновників польського уряду, які, грубо попираючи європейські цінності, намагаються поширювати ксенофобію та антисемітизм.