Власник сторінки
доктор юридичних наук, голова Координаційної ради ГО "ЕкспертиЗА Реформ"
Дія Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією припиняється лише з 01 квітня 2019 року.
Воєнний стан в Україні триває вже
дев’яту добу.
З перших днів анексії Криму і воєнної
агресії на Донбасі РФ порушила цілу низку статей Договору про дружбу,
співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією. Проте
рішення про денонсацію цього Договору, що окреслює концепцію дружніх відносин з
країною-агресором, протягом 5 років війни українською владою не
ухвалювалось.
Вчора Верховна Рада України нарешті ухвалила
закон «Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і партнерство
між Україною і Російською Федерацією» (№ номер 0206), внесений президентом
України. Очевидно, що каталізатором такого рішення стала збройна агресія РФ в
Керченській протоці.
Не зважаючи на те, що цей закон набуває чинності з дня,
наступного за днем його опублікування, дія Договору про дружбу, співробітництво
і партнерство між Україною і Російською Федерацією припиняється лише з 01
квітня 2019 року, а не зараз. Отже, «дружити» з агресором ми будемо і протягом
першого кварталу 2019 року.
Нагадаємо, що Договір про дружбу,
співробітництво і партнерство між Росією і Україною був підписаний 31 травня
1997 року та набув чинності 01 квітня 1999 року. Стаття 40 Договору визначає, що він
укладається терміном на десять років. Його дія потім автоматично продовжується на наступні десятирічні періоди,
якщо жодна зі Сторін не заявить про своє бажання припинити його дію не менше
ніж за шість місяців до закінчення чергового десятирічного періоду.
Як бачимо, другий десятирічний період дії Договору спливає 31 березня 2019 року. А «останнім шансом» влади оголосити про його денонсацію,
відповідно до ст.40 Договору було 30 вересня 2018 року.
І цим шансом українська влада скористалась - 6 вересня 2018 року Рада національної безпеки та
оборони затвердила рішення не продовжувати дію Договору про дружбу,
співробітництво і партнерство між Україною і РФ. 17 вересня це рішення було введено в
дію Указом Президента. 21 вересня Міністерство закордонних
справ України направило Росії відповідну ноту.
Хронологія реалізації цих заходів свідчить про те, що Президент України міг
внести до ВРУ Закон «Про припинення дії Договору про дружбу, співробітництво і
партнерство між Україною і Російською Федерацією» ще до початку воєнного стану
(у жовтні-листопаді), що було б цілком логічним завершенням процедурної частини
такого рішення. Проте цей законопроект був внесений 03 грудня 2018 року.
Додамо і те, що норми Віденської конвенції про право міжнародних договорів
надають можливість припинити дію двосторонніх договорів до закінчення
визначеного в них строку. Таке право учасника договору передбачено статтею 60
Конвенції з підстав істотного порушення двостороннього договору
одним з його учасників. Така ситуація дає право другому учасникові посилатись на це
порушення як на підставу для припинення договору або зупинення його
дії в цілому або в частині.
Істотне порушення договору
полягає, зокрема, у
порушенні положення, яке
має істотне значення
для здійснення об'єкта і цілей договору. Навряд чи хтось заперечить наявність
таких порушень з боку РФ.
Передбачає Конвенція і загальну процедуру дострокового припинення
міжнародних договорів – шляхом надсилання відповідних повідомлень іншій стороні
про намір припинити дію договору та подальші консультації і переговори між
сторонами. Сторона також може звернутись до арбітражу чи Суду ООН у разі
неотримання згоди на дострокове припинення. Процедура, безперечно, не швидка,
але все ж вона існує.
Варто додати і те, що припинення Договору про дружбу, співробітництво і
партнерство між Україною і Російською Федерацією – це лише «верхівка айсбергу»
щодо роботи в цьому напрямі. Адже кількість двосторонніх міжнародних угод між
Україною і РФ перевищує 350.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.