Про вибори, фальсифікації і фальсифікаторів…

Україна починає входити в часи виборів – президентських, парламентських, місцевих. І тут громадська думка, як за рятівну соломинку, буде хапатися за цей прекрасний і зручний міф: суспільство нічого не вирішить – вибори все рівно будуть сфальсифіковані.

Хіба тільки ледачий вже за кілька місяців не кидатиме камінь в ЦВК та членів виборчих комісій: «Грошей мало? Зате в комісіях за фальсифікування заплатять, огидні раби системи!». Не здивує, якщо в публічному просторі від розгніваних коментаторів отримають пенсіонери: «Пенсія маленька? А думати треба було, за кого голосувати!» і молодь: «Ну, що дострибались на Майдані? А тепер зробили свій «європейський» вибір?!» Словом, світ рухається до справедливості…

Згадалась одна байка (не пам'ятаю автора), в якій одна бабуся свою вечірню молитву завжди закінчувала одними і тими ж словами: «Спасибі тобі, Господи, що ти не до нас, а до євреїв прийшов». Одного разу її онук не витримав і запитав: «Бабусю, це ти про що?» А вона йому відповіла: «Якби він до нас прийшов - це ми б його розіп'яли».

Думаєте, якби склад виборчих комісій формувався з випадкових перехожи - простих робітників заводів, продавців, офісних клерків, санітарок, прибиральниць, домогосподарок, молоді. Людей середнього віку чи похилого, жінок, чоловіків, геїв, натуралів, сімейних, холостяків, багатодітних і бездітних - то на цих дільницях не було б фальсифікацій? Смішно!

Кидати камінь має право той, хто жодного разу в житті нічого не сфальсифікував. Хто жодного разу не підійшов до класної керівниці сина/доньки і не попросив би тихенько: «нам би середній бал щоб вісім і п'ять, а то нам в коледж». Хто не дававав би «подяку» в конверті лікарю, митнику, поліцейському. Хто не перевозив контрабанту, хто не торгував підробками брендів, хто не отримував зарплат в конвертах, не приховував доходів від податкової, хто не тягав з робочого принтера казенний папір ячи ручку додому для особистих потреб в кінці кінців.  Ось такий весь чесний, весь в білому - хай кидає камінь. Гляди, і каміння менше було б.

І потім. Скажіть: а в університетах, в яких десятиліттями не змінюються ректори - там ті самі представники ЦВК і «виборчих комісій» у рахункових комісіях сидять? У редакціях газет, телеканалів і журналів - теж вони заважають колективам висловлювати свою думку? Зрештою, в магазинах перебивають дати на просрочених продуктах - теж мерзенні раби системи?

Суспільство фальсифікацій і країна дешевих підробок.

Винними завжди виявляються лише найслабші, у той час, як внашій державі абсолютно всі фальсифікують - і не тільки вибори. Відсоток людей, які з тих чи інших причин йдуть на підробку і обман - в кожній професії однаковий. І, до речі, якщо раптом хтось примудрився за все своє життя нічого не сфальсифікувати в цій країні - то тільки тому, що до нього не звернулися, як звертаються всі до всіх: тихо і тому, що «ти мені, я тобі».

Ні, я не виправдовую брехню і фальсифікацію. Ні, я не виправдовую тих, хто фальсифікує вибори. Я не маю на меті збільшити кількість тих, хто не ходить на вибори, щоб не брати участь у фальсифікаціях. Бо в Україні навіть не беручи участь - береш участь.

Я лише намагаюсь донести до суспільства те, що проблема фальсифікацій - не проблема ЦВК чи виборчих комісій. Проблема фальсифікації - це проблема фальсифікаторів, а отже -  всього суспільства.

 Придивіться до себе уважніше: а ви точно нічого не фальсіфікуєте? Навіть в ім'я високих цілей і світлих ідей?