Військові реалії
Інколи переглядання різних сепаратистських ЗМІ або телебачення агресора
викликає усмішку. Інколи – відвертий сміх. Інколи – злість. Але сьогоднішній
бріфінг наших полонених викликає неабияке обурення. Сам бріфінг - https://youtu.be/mML2Qul4Fm0
Дивлячись на них, на їх відвертість з сепаратистами та слухаючи їхню
історію про нетверезі походеньки, які закінчились полоном – я не розумію. Не
розумію яка взагалі може йти мова про перемогу в цій війні?
Звичайно, для приїзду президента до наших позицій туди приводять гарно
одягнених, серйозно озброєних військових. Але як виглядають інші, 90%
військовослужбовців? Також як ці двоє? Мабуть, так. Бо все частіше і частіше в
нашій армії трапляються випадки самострілів, все більше і частіше згадуються
втрати и вже не раз були зафіксовані постріли по власній території.
Як взагалі може успішно воювати військо, більша частина воїнів якого з
бажань має лише випити горілки та дочекатися кінця контракту? Куди дивився,
наприклад, командир їх підрозділу, якщо самі полонені кажуть про повальний
алкоголізм у них в відділенні. І хотілося б вірити що в інших підрозділах
ситуація краща, але дивлячись на це – виникають дуже великі сумніви.
І дивлячись на морально-психологічний стан військових хочеться спитати у
наших дуже важливих різних генералів – панове командири, а як ви збираєтеся
відновити Україну в її юридичних межах, маючи військо, яке не може не те що
атакувати, вони навіть боронити власні позиції нормально не можуть. Або самі
стріляються, або нетверезі до сепаратистів тікають.
І чого нам власне чекати – успішної військової операції, чи черговий котел, в якому знов загинуть сотні
та тисячі наших хлопців?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.