День соборності України

Свято зберігається в Нас

Цього року Україна святкувала свій перед ювілейний 99й День Соборності! Сторіччя тому, 22 січня 1918-го року IV Універсалом Центральної Ради було проголошено незалежність Української Народної Республіки, а рівно через рік, 22 січня 1919-го року, Універсалом Директорії УНР був оприлюднений Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Ця знаменна резонансна подія має значення національного масштабу. Важко усвідомити, що лише 99 років тому українські землі вперше об’єдналися у єдину державу. Саме тоді, після об’єднання українських земель у політичному просторі розпочиналися державотворчі процеси, які поклали засади створення сучасної незалежної України. На жаль, через складну геополітичну ситуацію України, політичне протистояння та безкомпромісність позицій лідерів УНР і ЗУНР – ново проголошена незалежність протривала недовго. Вже улітку того ж року Україна опинилася у «Трикутнику смерті», коли з заходу наступали поляки, з північного сходу – червона армія, а з півдня – денікінці. Навіть опинившись у складі держав-загарбників, український народ прагнув національної самоідентифікації, визнання незалежності, соборності та територіальної цілісності нашої держави на українських землях. Тому українці рік від року продовжували відзначати дату Акту Злуки.

Тотальний радянський гніт, коли про Злуку заборонялося навіть згадувати, штовхав патріотів України на крайні кроки. 1978 року у ніч на 21 січня український дисидент, радянський політичний в’язень Олекса Гірник на знак протесту спалив себе заживо на могилі Тараса Шевченка. Незадовго до смерті у листі до дружини Олекса написав:«Я ішов простою дорогою, тернистою. Не зблудив, не схибив. Мій протест – то сама правда, а не московська брехня від початку до кінця. Мій протест – то пережиття, тортури української нації. Мій протест – то прометеїзм, то бунт проти насилля і поневолення. Мій протест – то слова Шевченка, а я його тільки учень і виконавець.» Біля могили Гірник розкидав власні листівки, у яких переконував, що Україна має бути незалежною від радянського гніту:«Протест проти російської окупації на Україні!Протест проти русифікації українського народу!Хай живе Самостійна Соборна Українська держава! (Радянська, та неросійська). Україна для українців! З приводу 60-річчя проголошення самостійної України Центральною Радою 22 січня 1918 р. - 22 січня 1978 р. на знак протесту спалився Гірник Олекса з Калуша. Тільки в цей спосіб можна протестувати в Радянському Союзі!?».

Сьогодні ж, у пам’ять про Злуку, українці щороку відзначають цей знаменний день, об’єднуючись у «живі ланцюги» – беруться за руки. Вперше такий «живий ланцюг» утворили 21 січня 1990 року. Тоді він об’єднав близько 3 мільйонів українців з Київа, Житомира, Івано-Франківська та Львову. Усім бажаючим Інститут національної пам’яті України демонструє унікальні світлини дня Свята Злуки: http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/01/22/17352/#1; а також проект«100 облич української революції»: http://www.memory.gov.ua/sites/default/files/100_oblich_0.pdf. На державному рівні відзначати День Соборності України розпочали у 1999 році за президентства Леоніда Кучми. Але Віктор Янукович у 2011 році відмінив указ Кучми про офіційне святкування Дня Соборності, та указ Ющенка про День Свободи України, об’єднавши два свята в одне: День Соборності та Свободи. А вже 13 листопада 2014 року діючий Президент України Петро Порошенко відмінив указ Януковича, призначивши, як і раніше, святкування Дня Свободи на 21 листопада, а Дня Соборності на 22 січня.

Саме зараз ми як ніколи маємо цінувати свою незалежність та соборність,адже сьогодні ми знову опинилися перед обличчя ворога, котрий, як і тоді,зазіхає на нашу незалежність і територіальну цілісність. Якщо добре засвоїти уроки історії, можна помітити, що територіальні зазіхання нікуди не зникають, просто з часом їх реалізація провадиться за складнішою стратегією у більш формалізованій формі. Поглянувши на карту дислокації воєнних баз,та позначивши зони впливу – можна помітити, що політична карта Світу невпинно змінюється, не зважаючи на повоєнні міжнародні домовленості. Зараз, на відміну від 1919 року, ми незалежні, в межах наших кордонів, ми маємо централізовану владу, боєздатну армію, та союзників у обличчі держав цивілізованого Світу. Тож тепер жодне зовнішнє втручання більше не вирішуватиме долю України. Ми не просто пам’ятаємо дату Злуки, ми пам’ятаємо і шануємо усі людські жертви, яким сьогодні Україна завдячує своєю соборністю!