Прес-реліз

«Сімейні лікарі можуть подолати епідемію туберкульозу в Україні. Понад 96% вилікуваних хворих - результати пілотного медичного проекту»

Сімейні лікарі можуть подолати епідемію туберкульозу в Україні, - такі результати показав пілотний проект, що його реалізувала ГО «Інфекційний контроль в Україні» в партнерстві з БО «Мережа ЛЖВ». Проект був впроваджений у Житомирі та Чернігівській області і показав високі результати -  96,8% виліковування пацієнтів. За старої моделі лікування в туберкульозних диспансерах цей показник складає 72%.

«Головними інноваціями у пілотному проекті стали цільові виплати залученим сімейним лікарям за лікування хворих на туберкульоз, а також виплата бонусів за пацієнтів, які успішно завершили лікування», - каже Віктор Ляшко, керівник проекту, голова ГО «Інфекційний контроль в Україні», - «Якщо буде запущена медична реформа, то результати цього пілотного проекту з впровадження нової моделі фінансування - «пацієнтоорієнтованої системи» лікування туберкульозу, можуть бути поширені на всю країну. Україна досі фінансує ліжко-місця в туберкульозних диспансерах, які часто служать просто соціальним житлом, а лікування там не дає очікуваного результату. Тому, на жаль, ми й утримуємо «лідерство» за рівнем захворюваності на туберкульоз».

У рамках проекту, який профінансувала БО «Мережа ЛЖВ», з квітня по грудень 2017 року було залучено 69 пацієнтів в Чернігівській області та 25 в Житомирі. Організаційна модель лікування виглядала як співпраця фтизіатра та сімейного лікаря, які вели  амбулаторне лікування пацієнта хворого на туберкульоз та отримували бонуси за успішні результати лікування. Доплата за кожного успішно пролікованого хворого складала 3000 грн. Загальна вартість проекту в м. Житомир – 424 тис. грн., у Чернігівській області - 854 тис. грн.

Жанна Карпенко - дільничний фтизіатр, учасник проекту каже,- «У мене в проекті було 10 хворих. І це вперше за мою кар’єру, коли сімейні лікарі виконали те, що написано в уніфікованому протоколі надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. До цього деякі пацієнти не знали свого сімейного лікаря. А після того, як обидва (сімейний лікар та пацієнт) були долучені до проекту, сімейний лікар провів додаткові обстеження хворих на туберкульоз і розпочали лікування ще й інших хвороб, наприклад, гіпертонії».

Щороку держава виділяє близько 552 млн грн. лише на закупівлю протитуберкульозних препаратів та витратних матеріалів для діагностики туберкульозу, додатково ще більше 1 млрд. грн. виділяється на утримання протитуберкульозних закладів. При цьому показники видужання становлять 72%, що на 10% менше від рівня рекомендованого Всесвітньою організацією охорони здоров’я.

Спрямування частини цих коштів на нову модель фінансування та організації лікування дозволить довести результативність лікування майже до рекомендованого ВООЗ показника 85% - переконані організатори проекту.  Адже Україна входить в п’ятірку «лідерів» за кількістю захворювань на туберкульоз, не чутливий до антибіотиків. При цьому в Україні один з найнижчих показників ефективності лікування в регіоні Східної Європи та Центральної Азії: 72% серед лікарсько чутливих випадків туберкульозу і 39% - серед пацієнтів з мультирезистентним туберкульозом (в той час як показник ВООЗ становить 85%).

 Микола Дейкун, головний лікар Чернігівського обласного протитуберкульозного диспансеру, депутат Чернігівської обласної ради, -  «У нашій країні фінансові механізми історично були розроблені для заохочення надання послуг в стаціонарних умовах, а не для стимулювання ведення пацієнтів в ході всього комплексу послуг медичних заходів. Україна є четвертою в світі державою за кількістю лікарняних ліжок та другою у європейському регіоні (після Російської Федерації) за середнім рівнем тривалості госпіталізації. Амбулаторне лікування із залученням сімейних лікарів та фінансове стимулювання медиків показали гарний результат у нашій області.   Згідно з цією схемою, стимули виплачувалися одночасно фтизіатрам та сімейним лікарям. Це створило більшу зацікавленість для співпраці ведення випадків туберкульозу і забезпечило прихильності пацієнтів до лікування».

Через неефективне використання, значні державні асигнування на протидію туберкульозу виявляються недостатніми для забезпечення належних умов перебування в протитуберкульозних закладах та вимог інфекційного контролю – стверджують лікарі. Це призводить до порушення режиму лікування та додаткового інфікування пацієнтів, які перебувають на лікуванні більше 2 місяців.

«Україна має унікальний шанс: у рамках реформування загальної системи охорони здоров’я побудувати ефективну систему надання медичної допомоги хворим на туберкульоз. Реалізований нами спільно з партнерами проект довів, що немає в нас ніякого національного контексту, який би не дозволив впровадити найкращі світові практики у стримування епідемії туберкульозу. Просто давайте ловити шанс, а не ґав!» - підсумував проект Віктор Ляшко, голова ГО «Інфекційний контроль в Україні».