Що робити з Донбасом? Огляд пропозицій українських політиків

09 лютого 2017, 21:38
Власник сторінки
Політтехнолог, співавтор книги "Виграти вибори: покрокова інструкція".
0
1501
Що робити з Донбасом? Огляд пропозицій українських політиків
Зображення: Орнелла Остапенко

Заява посла Ернста Райхеля щодо виборів на Донбасі та подальша реакція МЗС Німеччини доводить: Захід хоче якомого швидшого завершення війни на Донбасі.

Заява посла Ернста Райхеля щодо виборів на Донбасі та подальша реакція МЗС Німеччини доводить: Захід хоче якомого швидшого завершення війни на Донбасі.  Свою позицію я висловив у статті «Что делать с Донбассом после объединения с Украиной?», яка вийшла 8 лютого на ресурсі «Хвиля». У той же час потрібно проаналізувати та систематизувати ті ідеї, які вже є серед українських стейкхолдерів.

План Жебрівського: операція «Буря» на Сході

Розпочати огляд хочеться з плану Жебрівського як людини, що безпосередньо контактує з прифронтовиии територіями. Наприкінці 2016 року Павло Жебрівський оголосив про те, що Донбас має бути звільнений за «хорватським сценарієм». Нагадаємо, у 1995 році Хорватія провела дві вдалі військові операції -  «Блискавка» і «Буря». У результаті Сербська країна підписала  Ердутську угоду. За її умовами було створено Перехідний орган Організації Об'єднаних Націй для Східної Славонії, Барані і Західного Срема  та почала роботу Об'єднана рада муніципалітетів з сербською більшістю населення. 15 січня 1998 року зазначені території були остаточно включені до складу Хорватії.

У наших реаліях є загроза наштовхнутися на пряму конфронтацію з Російською Федерацією. В умовах невизначеності україно-американських відносин проведення радикальних операцій виходить неможливим.

Варто зазначити, що це уже другий план висунутий Павлом Жебрівським. Перше бачення деокупації Донбасу було висловлене ним у липні 2015 року, тоді ЗМІ цитували також бравий вислів: «Від Сяну до Дону, і так в майбутньому «європезуємо» Росію». На жаль, у відкритих джерелах мені не вдалося знайти повноцінних документів з покроковою реалізацією. Зокрема, у питанні повернення престижу України та довіри до влади в очах жителів ОРДЛО.

План Жебрівського зразка кінця 2016 року мав би право на життя за умов конфронтації по вісі ЄС-Росія або Росія-США. Однак наразі виглядає малореалістичним.

План Тарути: в умовах жорсткої реальності

На початку лютого 2017 року про свій план урегулювання сказва також Сергій Тарута. Він також очолював Донецьку область з березня по жовтень 2014 року – у період найбільшого протистояння. У «плані Тарути» піднято питання про пошук «легітимного партнера», який допоможе встановити мир. Мінусом «легітимності» у розумінні Тарути є опертя на депутатів місцевих рад, які були вибрані у 2010 році (без проведення виборів на окупованих територіях). Втім, рішення про співпрацю з ними є однозначно позитивнішим, ніж співпраця з Захарченком-Плотницьким, однак конкретні особи потребують перевірки щодо їх діяльності у 2013-2017 роках. Інакше це буде виглядати як реванш регіоналів. Частково, опертя на тих людей, які залишилися під окупацією, може  бути перехідним для відновлення влади Києва. Знову таки, за умов їх неучасті у збройному протистоянні з українськими військовими чи роботи в силових органах терористичних структур.

Питання безпеки у Тарути виглядає більш продуманим щодо теперішніх реалій, хоч і виглядає менш бравою, збігається з офіційною позицією Києва. Очевидно, Росія протидіятиме введенню військ ООН, однак тут варто працювати на взаємодію з Вашингтоном та пам’ятати про прецедент Молдови, яка свого часу досягла введення миротворчих військ ООН без російського контингенту. Тарута слушно згадує про Будапештський меморандум, який фактично зник за «мінським» і «нормандським форматами». Нагадування Дональду Трампу та Терезі Мей про взяті США зобовязання має бути перманентним меседжем української дипломаті.

Петро Порошенко: знову зірваний термін?

10 березня 2016 року Президент України Петро Порошенко пообіцяв протягом одного року повернути Донбас мирним шляхом. Наразі немає інформації про виконання цього плану та деталей.

Ймовірно, термін виконання цього плану буде зірваним. Відсутність більш глибокого наповнення цього плану не дає його реалізувати.

Що говорять інші?

В цілому, погляди на деокупацію Донбасу можна поділити на ті, які лобіюють політики та ті, які лобіюють бізнес-кола.

Яскравим прикладом позиції бізнес-кіл є «план Пінчука», який був досить боляче сприйнятий українським інтернетом. Варто констатувати, що цей план швидш за все є певним консенсусом не лише бізнесових кіл України.

У такому випадку, Україні потрібно реалізовувати асиметричний план деокупації Донбасу, де, з одного боку, не можна допустити конфронтації з Кремлем, з іншого боку, не дозволити легітимності терористичним ватажкам ДНР і ЛНР.

Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.
РОЗДІЛ: События в Украине
ТЕГИ: донбасс,Порошенко,Тарута,Жебрівський,Мінські угоди
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.