Звинувачення в сторону генерала Віктора Назарова наповнені емоційною складовою.
Це
добре помітно і це не дивно, адже смерть 49-и ні в чому не винних людей
викликає найжахливіші емоції, які тільки можуть бути в людини. Особливо в
рідних загиблих, які ніколи не зрозуміють таку жорстоку несправедливість долі:
чому саме їх син, її батько чи брат?
Але
відкиньте емоції. Зараз іде війна. Як це не цинічно звучить, але скільки воїнів
вже загинуло і скільки ще може загинути… Сталося багато випадків, яких не
повинно було статися. Але це не привід вішати всіх собак на одну людину.
Назаров – бойовий офіцер, наскільки я знаю, - не паркетна криса, яких вистачає
в наших Збройних Силах. Коли розпочалось АТО, він не відсижувався в комфортному
кабінеті. Судити військову людину треба за зраду, за боягузтво в бою, а не за
прийняті рішення, наслідки яких в умовах війни важко передбачити. За такою
логікою можна судити будь-якого командира, чий підрозділ зазнав втрат під час
бойових дій. Це неприпустимий прецедент у країні що зазнала військової агресії
і боронить свою свободу і незалежність. Якщо Назаров буде засуджений, без
сумніву можна стверджувати, що більшість командирів тепер дуже довго
прийматимуть рішення в критичні моменти. Солдати гинитимуть, а вони будуть
зважувати всі за і проти, збирати папірці, як у нас прийнято.
Навряд
більшість з нас має право та компетенцію судити військову людину, не побувавши
на його місці. Люди, зараз час думати про героїв, про тих, хто на передовій.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.