Ідейні паразити
19 січня 2017, 18:12
класика паразитування на людському благородстві
Що може виявитися мотивом для того, аби стати добровольцем для не патріота?
Здавалося б, невже не патріотично налаштована людина може піти добровольцем у військове формування? Трапляються і такі випадки. Тож повсюдна довіра до людей в українській військовій формі може і навіть має похитнутися. Бо треба розрізняти – дійсно націоналістів, які здатні віддати життя за свою країну і підлу наволоч, що просто намагається віднайти для себе вигоду в умовах війни.
Борис Сав'юк на псевдо «Сова» був одним з таких собі «модніков» полку Азов. Це невелика, але дуже особлива каста, яка не так зацікавлена у бойових, а більше – у вигодах, що може принести полк. Згодом ці люди йдуть, та побачити їх одразу не так вже й легко. Тоді, у червні 2014 року, коли Україну поглинула хвиля патріотизму, молодий студент вирішив всі свої проблеми одним махом – долучився до Азову, хоча більшу частину часу про водив все ж на рідному історичному факультеті. «Бойові» для хлопця проходили там же – за пояснюваннями викладачам який він патріот і як йому необхідний залік чи іспит.
На той час Сова навчався (і навчається наразі) в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. Не слід навіть нагадувати, що цей навчальний заклад і особливо його ректор, близький друг Сови (від якого останній отримував фінансову допомогу) постійно замішані в скандалах, пов’язаних з відвертим сепаратизмом.
Втім, Сові вдалося навіть отримати медаль за захист Маріуполя. Та, нажаль, ніхто цього «захисника» в той день там не бачив, та й медалі ці НГУшне керівництво роздавало направо-наліво настільки, що деякі справжні оборонці міста їх отримувати відмовилися.
Час ішов і Азов вивели з передової. Але полк не розформувався, а навпаки почав працювати на створення сучасної української армії – тренувати своїх бійців за найвищими стандартами та продовжувати набирати рекрутів. Звичайно, умови в полку також змінилися. Бо тепер це не просто добровольці-однодумці, а й частина Національної гвардії України, де чіткі закони і правила. Втім, Сові такі умови вже були не до душі. Він спробував майнути до колишніх побратимів, що після уходу з полку почали займатися цивільними напрямками патріотичного виховання молоді, але й там любителю фоткатися і нічого більше не робити були не раді.
Тоді вже Сав'юк згадав про останній дієвий спосіб привернення уваги – пости в соцмережах, які завжди викликають масу обурення. А як же інакше. Ветерана ображають, полк вже не той і нинішні новобранці не такі герої, як він колись.
Сова із задоволенням перерахував усі ті негативні речі, які властиві йому самому, що він тепер бачить у хлопцях, які щодня тренуються і готуються захищати Україну. Тільки подібна «слава» у увага зовсім недовговічні. Визнання підлістю не заробиш, лише героїзмом. Але звідки про це знати Борису Сав'юку…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.