Мультикультуралізм: німці отямлюються, а українців зомбують

Минулої суботи, 27 серпня, німецькі представники загальноєвропейського руху ідентиторів провели акцію-протест проти продовження політики потурання міграції.

Активісти вивісили на Бранденбурзьких воротах транспарант з написом “Безпечні кордони — безпечне майбутнє”. Дату вибрали недаремно, адже на цей день були заплановані урядові заходи, центральною темою яких стала політика “відкритих дверей”.

Боротьба німців проти згубної міграційної політики федерального уряду має значні масштаби. Антимігрантські і антиурядові мітинги збирають тисячі німців, котрі не хочуть втрачати майбутнє. Не обходиться і без більш радикальних заходів, зокрема підпалів спеціальних центрів, котрі за рахунок платників податків влада будує для мігрантів із Азії та Африки.

Націоналісти здобувають на Заході все більшу підтримку. Адже проблема міграції зачіпає кожного. Міграція — це й зростання бандитизму, і напади на жінок, і посилення податкового тиску задля надання мігрантам соціальних виплат, і просто демографічне витіснення корінних європейських народів.

У той час, коли представники західноєвропейських народів пробуджуються з летаргічного сну, в Україні посилюються інформаційні кампанії, метою яких є привчити нас до мультикультуралізму і “толерантності”. Не останню роль у цьому відіграють ЗМІ.

Днями на Одещині трапився прикрий випадок — циган жорстоко вбив (більш за все, попередньо зґвалтувавши) маленьку дівчинку. Громада селища й раніше потерпала від непроханих сусідів-циганів (крадіжки, грабіж, наркоторгівля). Коли ж дійшло до такого жахіття як убивство дитини, селянам увірвався терпець. Люди розгромили будинки, у яких мешкали цигани, і зажадали від них виселення.

Це абсолютно нормальна поведінка. Але низка українських ЗМІ, зокрема телеканалів, подали події на Одещині надзвичайно упереджено. Дії і вимоги селян висвітлювалися як несправедливі. Водночас журналісти хотіли пробудити у глядачів жалість до циганів.

Звісно, циганська проблема відрізняється від проблеми мігрантів. Цигани мешкають в Україні вже не одне століття (до речі, той факт, що вони ще досі не привчилися жити, поважаючи господарів країни, є чудовим аргументом проти “політики відкритих дверей”). Але суть від цього не змінюється: українців привчають до “толерантності” до людей, які радикально від них відрізняються (і чомусь не хочуть толерувати самих українців).

Це далеко не перший випадок.

Коли навесні цього року існувала небезпека створення центру для мігрантів у Яготині, місцева громада висловила свою категоричну незгоду. ЗМІ висвітлювали цю ситуацію також упереджено: намагалися показати яготинців якимись “відсталими провінціалами”, з думкою яких не варто рахуватися, розповідали про “вигоди” від прийому мігрантів і так само, як у випадку з циганами на Одещини, намагалися викликати жалість до “нещасних біженців”.

За такою політикою ЗМІ стоять не лише особисті переконання редакторів та самих журналістів. І без нещодавніх хакерських атак відомо, який сильний вплив на потужні українські ЗМІ має фонд Джорджа Сороса “Відродження” (звіти про діяльність фонду опубліковані на його офіційному сайті). Сорос — один із найбільших лобістів мультикультуралізму по обидва берега північної Атлантики. В Україні соросівське “Відродження” приділяє особливу увагу циганам, але не відмовляється і від інших напрямків впровадження мультикультуралізму. Неважко здогадатися, що ряд українських ЗМІ працює за спеціальними темниками, і їхня упередженість непогано оплачується.

У порівнянні з мешканцями Західної Європи ми маємо суттєву перевагу: ми можемо вчитися на чужих, а не своїх помилках. Отож, бачачи, до чого призвела політика мультикультуралізму на Заході, давайте не вірити ЗМІ, які заради чергового гранту намагаються украсти в нас наше майбутнє.