Невеликий історичний екскурс в історію митної системи - становлення мережі прикордонних митниць на території України
Не претендуючи на історичну достовірність, матеріал покликаний саме звернути на себе увагу людей, не байдужих до даного питання.
Хоча митна справа в Україні була відома ще за часів Київської Держави (про що свідчать нам Золоті ворота, які одночасно були і митницею), але розквіту і розповсюдження досягла за часів Литви, а саме під час правління князя Вітовта.
Саме ця історична постать увіковічнила себе у назві митних комор того часу – «вітовтова баня».
Тож давайте собі уявімо той час. 1399-й рік! В Англії буяє протистояння Річарда ІІ з парламентом, турки добивають залишки Візантійської імперії, Велике князівство литовське виступає проти Золотої орди у похід.
Вітовт (у польській транскрипції – Вітольд, у православ’ї хрещений під іменем Олександр) був Князем Луцьким у 1387-89 роках, а згодом став Великим Князем Літовським, Руським і Жемойтським.
До речі, правильним буде саме така назва, оскільки Велике князівство Руське (не плутати з Росією – до неї ще 350 років) складало 9/10 території ВКЛРЖ (офіційно ВКР буде так називатися лише по смерті Вітовта у 1432 – 1435 рр.).
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838347.jpg?v=636024843143999889)
В 1410 році під керівництвом Вітовта об’єднані литовські, руські, польські війська здобудуть перемогу над Тевтонським орденом, що кардинально змінить геополітичний розклад на користь Князівства, а згодом – Речі Посполитої.
Непідтверджений факт, але Вітовтом було надано Києву Магдебурзьке право. Це випливає з грамоти Великого князя литовського
Олександра (син Казімира) від 1494 р.
Олександр підтвердив киянам права і гарантував права "як були за Великого князя Вітовта".
Той самий, до речі, Олександр у своїй іншій грамоті каже: «А до Кочибея по соль ездити и брать водлуг обычаю староданого мыта давати с Кыева... мають за сторожею людей наших».
Кочибей, він же Кочубей або Хаджибей, - це теперішня Одеса (генуезці називали її Джинестрою).
Загалом засновувати міста в чистому полі (маю на увазі російську традицію імператриці Катерини) ще нікому не вдавалося. Всі міста і містечка засновувалися на місці стародавніх городищ і поселень.
Тому заснування Одеси, Херсона, Катеринослава тощо – цілковита профанація.
У 1514 році ці самоврядні права були підтверджені Грамотою Польського короля Сигізмунда І.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838350.jpg?v=636024845668081060)
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838351.jpg?v=636024845911010736)
Всі помітили «Україну»?)
У 1415 році Вітовт відокремлює Київську митрополію від Московської з причин занедбання церков.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838355.jpg?v=636024850108389296)
Наряду з Владиславом II Ягайлом та Владом ІІ Цепешем, більш відомим як Дракула, Вітовт входив у число 24 лицарів Ордену дракона, який був створений для захисту Хреста, зокрема для боротьби проти турків.
Вітовт проводить серію вдалих походів проти Золотої Орди, а у 1397 році Вітовт здобуває Крим!
Однак очевидно внаслідок віддаленості від литовських і руських земель закріпитися там не зумів, вочевидь обмежившись даниною і визнання сюзеренітету, посадивши на престол опального в Золотій Орді хана Тохтамиша.
Того самого, що після «героїчної» Куликівської битви (Куликове поле історики не знайшли досі) спалив Москву.
Вітовт робить ще одну справу – засновує Вітовтову баню. Або митну комору.
Оскільки, попри не зовсім дружні відносини, з татарами велася жвава торгівля.
Тож повернемося у 1399 рік – об’єднане литовське, руське, німецьке та польське військо зазнає поразки від золотоординського князя Тимура-Кутлука.
Вітовт втрачає причерноморські землі, які згодом стануть частиною Кримського ханства.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838356.jpg?v=636024850883959212)
Однак, незважаючи на це, Вітовтова баня залишається. Більше того вона залишає свою назву.
Тому можна віднайти її на стародавніх мапах.
Але тут розпочинається найцікавіше.
По-перше, де саме вона знаходилася? Оскільки деякі європейські картографи суперечать один одному.
По-друге, у різних картографів Вітовтова баня називається, або «Vitold Hammami», або «Balneum Vitoldi», або «Witoldowa Łaźnia».
dzieli od Oczakowa i Ostakirmen dokładnie 20 mil» «Witoldowa Łaźnia» (balneum Vitoldi) występuje dwukrotnie. «witoldową łaźnią» nazywano komorę celną, wybudowaną przez księcia witolda u tawańskiego brodu dla karawan idących z Kaffy do Kijowa.
Тобто фактично перекладають слово «баня» у значенні «лазня».
Однак, у перекладі зі староруської (або староукраїнської) баня – це купол або башта.
БА́НЯ2, і, ж. 1. Опуклий дах, що має форму півкулі; купол. Баня виведена зкругла-гранчаста, одна гранка більша, а друга менша (Свидн., Люборацькі, 1955, 19); Підійшли [некрути] ближче, побачили верховини церков — із золотими банями, і з блакитними (Мирний, II, 1954, 120);
Вже показалась на обрії синя смуга.. лісу і жіночий монастир на горі з позолоченими банями (Шиян, Вибр., 1947, 154); * У порівн. Високі крислаті верби зеленою банею нависли над вуличкою (Коцюб., І, 1955, 27)
З урахуванням того, що кордон у Північному Причерномор’ї між Великим князівством Литовським, Руським і Жемойтським та Золотою Ордою проходив по руслу Дніпра, то перше, що спадає на думку, це Вітовтова вежа між селами Козацьким і Веселим у Херсонській області. Крім того, поблизу була ще одна башта - Дівоча у сьогоднішньому Бериславі Херсонської області.
Татарська назва Берислава – Кизи-Кермен (власне дівоча башта).
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838532.jpg?v=636025361031279301)
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838535.jpg?v=636025361165822655)
Атлас Руських земель у складі Речі Посполитої, виданий у 1904 році в Польщі, свідчить про те, що Кизи-Кермен стояв якраз на шляху Таванської переправи.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838360.jpg?v=636024852464812842)
Справа ось у чому! Татари прийдуть у Кизи-Кермен лише після поразки Вітовта (або навіть після його смерті), а переклад вітовтової бані на кримсько-татарську та турецьку здійснили лише по очевидному значенню слова «баня» - лазня.
Тут важливо зафіксувати факт того, що:
1. Перекладали;
2. Саме зі староукраїнської (старобілоруської) мови.
Це підтверджується Аль-Ідрісі. Тобто він це особисто не підтверджував, адже жив у 12 столітті. Але на його мапі 1154 року (так звана Мапа Роджера лат. Tabula Rogeriana– виконана для Сицілійського короля Роджера ІІ) у низов’ї Дніпра значиться Berizlau.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838536.jpg?v=636025361328328914)
Нагадую, що згідно із загальноприйнятою версією Бериславом місто буде називатися лише з 1784 року.
Історики свідчать, що Берислав виник в перших століттях нашої ери під назвою Метрополіс (так його називає Птолемей), пізніше перейменований готами, Данпарштадт (що перекладається як місто на Дніпрі). Данпарштадт був столицею Готської держави і проіснував до гунського нашестя (IV століття). В кінці XIV століття золотоординський хан Тохтамиш побудував тут фортецю Доган-гечит, зруйновану в 1399 році ханом Тімур-Кутлуєм.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838371.jpg?v=636024856462529737)
Подібна історія із Білгородом (нині Білгород-Дністровський). Європейські картографи називали його навіть за татар «Бєлгород або Аккерман», а деякі взагалі перекладали Ville Blanche (Біле місто).
Це ще раз підтверджує, що ВКЛРЖ було доволі «руською» державою, оскільки багато топонімів перекладалися на турецьку, кримсько-татарську, французьку, італійську і англійську мови саме з «руської».
В принципі це не дивно, враховуючи, що всі три Литовські Статути видавалися руською мовою (староукраїнською або старобілоруською).
Тож ніби з цим розібралися.
Отже, де саме знаходилася вітовтова баня?
Торгівля ХІV-ХV ст. була переважно суходільна — товар везли великими караванами-валками з охороною. Рубруквіс оповідає, як ще в XIII ст. купці з Руси привозили до Криму в критих фурах, запряжених волами, дорогоцінні хутра, а забирали сіль. Головний шлях йшов на Перекіп, відомий ще на початку XVI ст., як «дорога стародавня». В середині XVI ст. Михайло Литвин писав, що в Тавані, недалеко Олешшя, стояв мурований будинок — «Вітовтова баня», де була колись литовська митна комора.
Тобто, можливо, і в Тавані – на лівому березі Дніпра навпроти Берислава.
Але є також версія, що у Виноградній Кручі, яка згодом називалася Вітовка, тобто селище на честь Вітовта.
На допомогу нам знову приходять європейські картографи (у Російській імперії перша мапа з’явиться лише у 1745 році, і не без допомоги німців).
На мапі 1657 року «Все Королівство Угорщини та суміжні держави» Вітовтова баня вказана біля Великого Інгулу неподалік його впадіння в Південний Буг.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838372.jpg?v=636024856967083313)
Це підтверджується і мапою Оттоманської Імперії 1774 року авторства Джованні Антоніо Ріцци Дзанноні.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838373.jpg?v=636024858113018906)
Російський історик Н.Павліщев склав мапу Речі Посполитої в кордонах 1667 року за Яна Казимира.
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838374.jpg?v=636024858355287170)
Однак несподівано мапа 1662 року «Tractus Borysthenis vulgo Dniepr et Niepr dicti, a civitate Czircassi ad ostia et Ilmien» (тобто Борисфенський тракт або Дніпровський шлях) нам вказує на те, що вітовтових бань було дві (мінімум).
![](http://kor.ill.in.ua/m/610x0/1838375.jpg?v=636024858618583496)
Але скоріш за все вони були на всіх переправах з урахуванням того, що Дніпро був кордоном між ВКЛРЖ та Золотою Ордою.
Згодом після завоювання Північного Причорномор’я Кримським ханством Вітовтова баня втратила своє значення як митної комори і залишилася топонімом.
Тож і без того Великий Князь Вітовт, створивши одну з найбільших (майже 1 млн. кв. км) і наймогутніших держав тогочасної Європи, увіковічнив себе у назві митниці.
Створення на той час таких інститутів саме на кордоні (бо зачасту митниці були безпосередньо у містах, наприклад в Києві у Золотих воротах), свідчило бо неабияку увагу до поняття територія держави, економічні інтереси, наповнення казни і розвиток міжнародної торгівлі.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.