Власник сторінки
Business, owner. IT manager. Civic and social activist.
Нічого нового - класичні авторитарні граблі. Формула Кучма 2.0, навіть якщо задля досягнення добра - до того добра не призведе апріорі.
Призначати генпрокурора з прокурорського середовища - немає сенсу в плані сподівань на ефективне реформування та якісне оновлення одного з найважливіших органів системи влади. Хоча це дуже сумнівна та спірна істина.
Але чому тоді так гостро стоїть питання в плані юридичної освіти нового генерального?
Невже серед сотень тисяч юристів України, немає жодного порядного, адекватного, професійного?
Та ну, маячня, нонсенс. За такою логікою. можна взагалі скасувати всі дипломи правників і юристів.
От чому б наприклад, не призначити прокурором - адвоката?
Адвокати як ніхто знають прокуратуру з середини. Адвокати знають прізвища конкретних прокурорів-злочинців та прокурорів які є порядними і відданими своїй справі. Адвокатське середовище знає прізвища як талановитих прокурорів так і нікчемних посередніх-статистів.
Чому тоді єдиним кандидатом у сорока мільйонній країні, виявися саме Ю. Луценко? Нічого що він не може за законом очолити генпрокуратуру - перепишемо персонально під нього Закон.
Можливо чи скоріш напевно, що так сталося, що серед найближчих, найвідданіших соратників президента, просто закінчились люди з юридичною освітою.
Це шановні, класична примітивна - узурпація влади. Більшість Верховної ради, генеральний прокурор, президент, голова уряду - належать до однієї партії, точніше - наближені до однієї персони.
Взагалі то, Юрій Луценко не поганий як політик. Звісно це суто суб'єктивно, але він мабуть був би не найгіршим генпрокурором. Але, вибачайте - переписувати закон заради однієї, хай навіть найгіднішої персони - поганий початок.
І досвідчені прокурорські корупціонери, розведуть як лоха будь якого доброго, але не освіченого генерального.
Справа в тім, що будь яка влада в Україні - доволі тимчасова.
Нехай: Порошенко - найкращий президент, Луценко найефективніший генпрокурор, Гройсман - найкращий реформатор і голова уряду. Нехай так.
Але - завтра прийдуть інші і цілком можливо - не найкращі представники українського суспільства. Що тоді?
І ще один суттєвий нюанс. Чим більше важелів влади сконцентровано навколо однієї посади/інституції, тим більша спокуса - зайняти цю посаду негідникам, корупціонерам. Тож концентруючи в своїх руках чим більш важелів влади, Петро Олексійович рикошетом заохочує опонентів (не завжди про-українських) скоїти державний переворот чи в будь який інший спосіб дістатися цієї абсолютної влади - посади президента.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.