Суспільство "ретрансляторів"

та інтелектуальних злодюжок.

Український інформаційний простір переповнений кілометрами щоденних інформаційних новин, які відволікають увагу суспільства від системних злочинів української правлячої псевдоеліти, і перенасичений терабайтами неякісних вузькоспеціалізованих нефахових аналітичних та прогностичних матеріалів, які ґрунтуються на застарілих парадигмаг, надосконалих ідеологічних, світоглядних та формаційних моделях, догмаг і дискретних (уривчастих) знаннях, функціонально та структурно обмежених недосконалим аналітичним апаратом та технологічним інструментарієм.       Соціальні мережі засмічені милями коментарів ретрансльованих новинністних і фейкових матеріалів та спотворених і часто привласнених чужих думок та словоформ, а енергія активних громадян та "диванної сотні" розпорошується у лабіринтах мережевих дебатів, які не завершуються практичною реалізацією отриманих бодай якихось логічних висновків.       Якщо ж додати, що майже всі українські ЗМІ подають інформацію у ракурсі, спрямованому на формування у масовій свідомості спотвореної хибної варіаційно збідненої системної картини нинішньої України, як єдино можливої у нинішній ситуації, та на ізоляцію української громади від нових ключових суспільно значущих ідей та пропозицій і об’єктивного системного аналізу, то вимальовується апокаліптична картина приреченості українського суспільства.       Сучасні ж справжні поодинокі українські непублічні інтелектуали-"генератори" нових ідей, сенсів та категорій, які піднімають інтелектуальний рівень суспільного дискусу на якісно нові рівні, примовкли, взяли паузу і спостерігають, як суспільство у своєму світоглядному та цінністному "розвитку" поступово сповзає до рівня політичного "болота" та інтелектуального, духовного, етичного, соціального і науково-технологічного примітивізму минулих десятиліть, а подекуди і до рівня печерного феодального середньовіччя, а привладні, політичні та "громадські" злодюжки інтелектуальної власності та їх горе-технологи деградують і вичерпують свій популістський базис та технологічні заготівки, які ґрунтуються на раніше вкрадених і вже застарілих чужих ідеях, ідеологемах, міфологемах та стратагемах, які вже вичерпали свій потенціал і дискредитовані цими ж злодіями.     І все це на фоні того, що на сьогодні в Україні ще не презентовано жодної насправді новітньої фундаментальної науково обґрунтованої та технологічно забезпеченої стратегічно важливої для української держави і українського народу ідеї, моделі, програми, стратегії, проекту та сценарію, вартих уваги, готових для практичної реалізації і здатних об’єднати, консолідувати, активізувати та повести українську націю, і забезпечити цивілізаційний прорив у розвитку України.       Нема й команди, спроможної побудувати Нову Україну.       Українці на цю мить не бачать "світла в кінці тунелю" і тому мовчать.      Але це суспільне затишшя та інформаційний вакуум є примарним і короткотривалим перед справжнім небаченим соціальним вибухом та початком нової громадянської гіперактивності.      Україна таки не Росія і не Білорусія.      "Вже близько біля воріт."