Герої Крут – хто вони: за що боролись і яке мають значення для сьогодення? – саме таким питанням задається кожна освічена людина. В роки радянської влади ця таємна історія замовчувалася, адже "червоні
Омріяна Леніним Україна, де у січні 1918 року цілком діяла українська влада Грушевського – Винниченка не влаштовувала меншовиків "більшовиків", на чолі з "вождем". Так на початку року, Українська народна республіка зайнялася питанням обороноздатної армії, бо політика пацифізму і віра в "добрих сусідів" - це наше історичне ярмо, через яке ніяк не можемо переступити.
Сьогодні, вже Незалежна Україна, яка вчора стояла на Майдані і здобувала свободи кожного українця опинилася у війні, яку розв'язали недолугі політики і скинуті, "легітимні" диктатори. Так само, було і сторіччя тому: не Донецький аеропорт, не Щастя, не Іловайськ…Все ті самі Крути: як не крути, історію ми не засвоїли, знову!
Уся обороноздатна армія, Української народної республіки через нетактовне керування і "дуркуватість" командування зосередилася на кордоні держави – Катеринославщині та Полтавщині. В той час у Харкові встановлювали совєцьку владу, а отже Київ був на підході.
Швидкий маневр, зробити невдалося, тому уряд Винниченка почав мобілізовувати добровольців, більшість із яких – це студенти київських училищ, гімназій та університетів.
27 січня, "більшовики" повели наступ у Північному напрямку, тому перша студентська сотня відправилася боронити Бахмач на підкріплення Українського гарнізону випускників Першої київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького, що складався із чотирьох сотень. По дорозі, до 130 студентів, що йшли на підкріплення надійшло сповіщення – Бахмач зайнятий ворогом, тому добровольці-юнаки зупинилися за Ніжином на залізничній станції Крути. Після такого підкріплення Крути обороняли 18 кулеметів, 500 юнаків і 20 старшин. Бійці були одягнуті у порізнені гімнастерки, чимало не мали навіть берців, а були просто у валянках.
Крути, на той час – стратегічна, відправна точка, а перемога в цій битві надала б змогу відбити Бахмач і вигнати ворога із України дочекавшись підкріплення. Контроль над Крутами надавав контроль над пересуванням військ.
На іншому боці, Червона армія: панцерник, 3 тис. професійних солдат, очолювані обстріляним "псом" Михайлом Муравйовим, найжорстокішим ленінським вояком, що практикував методи терору і насилля.
Протяжність крутянського фронту становить 3 км., на яких українці встановлюють кулеметники через кожні 50 м. Оборона була побудовано грамотно: праворуч розташовані були 3-тя і 4-та сотні військової школи ім. Б. Хмельницького, в резерві була залишена перша сотня. Ліворуч, розмістили відступивших з-під Бахмача (близько трьох сотень), ліворуч від залізниці зайняла 2-га сотня школи ім. Б. Хмельницького, а на крайньому флангу ліворуч розмістили курінь студентства.
Першу атаку більшовиків, студентська сотня відбиває, зазнаючи незначних втрат – дедалі більші втрати були у супротивника. Тактовність оборони і влучна стрільба із саморобної студентської гармати.Більшовицька армія швидко оговталася і зібравши всі свої сили підійшла до крутян із лівого флангу: тепер проти 500 юнаків – кількатисячна, з ніг до голови, озброєна армія.Бій тривав близько восьми годин.
Взявши у дугу студентів, більшовики почали опально стріляти позиції кулеметників. Сотник Гончаренко, що командував обороною станції наказав відступати та от за якоїсь причини деякі з бійців за Україну не змогли правильно вийти і зайняти указані позиції організованого відступу – вони пішли у наступ, на зайняту червоними залізничну станцію, де зустрілися зі смертю. Ймовірно під час перекрикувань, хтось викрикнув "наступати" замість "відступати". Відступити змогла тільки права частина фронту, інші – не знали, що станція вже зайнята, тому й були оточені.
По завершенні бою, більшовики втратили більше 1,5 тис. бійців – вони виправдовувалися тим, що воювали проти "страшних бойовиків Петлюри", а коли побачили 27 студентів у їхньому полоні – збагнули, що воювали проти дітей. Щоправда, люті більшовики не відпустили їх – ці 27 юнаків стали "славними мучениками", аджечервоні мордували студентів до скону: спочатку виколювали очі, переламували руки, ноги, ребра, забивали ногами і вже напівмертвих вбивали вирізаючи на спинах полонених червоні зірки – опізнати їх було вже не можливо. Такої нечуваної жорстокості світова військова історія до цієї битви не знала.
Бій під Крутами мав велике значення для Української держави: крутяни витримали час. Тільки 8 лютого 1918 року, Муравйов зі своїм військом зайняли Київ, по дорозі військових сутичок, окрім Крут не було. Чому так довго ішли більшовики, якщо могли би встановити у Києві радянську владу наступного дня?
У Києві, більшовицька орда розстрілювали людей прямо на вулиці: за українську мову, схожість на інтелігенцію або студентство та за будь-яке інше "неподобство". Така більшовицька окупація Києва, що тривала 26 днів залишила по-собі близько 30 тис. трупів.
Однак, повернемося до питання чому Муравйов ішов до Києва тиждень? – Причиною тому є чітко сполановані дії сотника Овертія Гончаренка: так він здав Крути, але ті хто вціліли – підірвали усі запаси рейок, а колії були підірвані у шаховому порядку. Це і спричинило таку затримку, яка саме і "виграла час".
В цей час, Українська центральна рада переносить столицю із Києва до Житомира та відправляє дипломатичну місію до Бреста, де 9 лютого 1918 року підписують Брестський мир, яким Українська народна республіка виходить із війни, стає союзником Троїстого союзу і має постачати йому продовольство. Європа вперше від часів Мазепи визнає українську державу, якій надається військова допомога. Внаслідок чого, уряд повертається до столиці, а влада УНР поновлюється. Росія, мирним договором має укласти мир із Україною і вже 2 березня відступає. Наступного дня, кияни ховають загиблих під крутими яких за різними джерелами було від 290 до 300 хлопців. Історик Володимир Сергійчук стверджує, що за літературою діаспори, число воїнів студентського куреня коливається від 500 до 600 чоловік, про тисячі військових – в історіографії ані чутки. Крутяни – це 300 українських спартанців, які на відміну від тих, що боронили царя Леоніда і були підібраними професійними вояками, просто були студентами і прагнули знань.
Історія Крут - це історія не тих закатованих 27 юнаків, не трьохсот спартанців чи п'ятиста вояків; Крути – це історія кожного з нас, аби "братська Росія" не була братською… Ми мусимо пам'ятати про них, бо у радянські часи, ця битва була засекречена, аби ніхто не знав чергової жорстокості того, пам'ятники кому руйнувала вся Україна у січні-травні того року: так, Ленін – це історія, але не наша. Наша історія сумна, але важливіша, бодай би не було б сьогодні подій 2014 – го, якби кожен знав перебіг подій Української революції 1917-1921 років.
Сьогодні Крутами можна назвати Донецький аеропорт і доля України буде також вирішена дипломатією нинішньою влади. Чи знайдеться такий самий сотник Гончаренко, який в разі чого виграє час, ось у чому теперішнє питання?
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.