Масштабна приватизація держмайна на тлі падіння індексів активів

Оголошення повальної приватизації більше спадає на складову певної схеми, підсумком якої стане відчуження ліквідних активів України.

Останні рішення влади, зокрема щодо делегування Уряду права не платити Україні за борговими зобов’язаннями, лише розбалансовують економічні показники нашої держави, знижуючи вартість індексів України як об’єкта інтересів, а це апріорі знижує й вартість вітчизняних активів. Тому оголошення повальної приватизації більше спадає на складову певної схеми, підсумком якої стане відчуження ліквідних активів України.

До приватизації потрібно підходити дуже акуратно та вибірково. Складна економічна ситуація не дає Уряду можливості для більш серйозного маневру – в цьому сенсі доводиться розуміти владу. Проте в той час, як фінансова система перебуває на грані фолу, а влада приймає рішення, які грають на заниження активів України, постає питання: випадково це чи складова певної схеми. Крім того, першочергова заява прем’єр-міністра про необхідність відчуження державних підприємств для боротьби з корупцією, що процвітає в цих підприємствах і в державному секторі економіки загалом, вважається, м’яко кажучи, дивною, – у такому випадку треба просто змінювати топ-менеджмент, а не відмовлятися від стратегічних та прибуткових об’єктів.

Україні, з одного боку, справді потрібно негайно позбавлятися від баласту. Адже на кінець 2014 року вартість прав держави в тих чи тих господарських суб’єктах, за даними Фонду держмайна, оцінювався у 80 млрд грн, при цьому прибуток держави від цієї суми в минулому році становив всього-на-всього 0,5% – 400 млн грн. З другого – під приватизацію, за нашою оцінкою, потрапляють не лише збиткові активи держави, а й реальні ліквіди.

Невже справді можна вважати, що Одеський припортовий завод – це неприбуткове підприємство? По-перше, воно саме по собі як комплекс бізнесу виробляє цілу частину валового продукту; по-друге, через нього проходить аміакопровід – єдина монополія, яка транспортує російський аміак до нашого припортового заводу, звідки вже російський аміак продається контрагентам російського тольяттінського підприємства. А тепер можна уявити, що кінець цього аміакопроводу буде приватизований, – чи варто пояснювати, Україна втратить єдиний експортний канал поставок стратегічної сировини російської компанії.

Те, як в Україні розпоряджається держмайном можна оцінити на столичному рівні, коли, до прикладу, в концесію передаються бюджетоутворюючі підприємства, інвестори не виконують своїх обов’язків, а лише користуються потужностями комунальних підприємств, не вкладаючи в їх розвиток гроші і по суті заробляючи на комунальному майні.

З огляду на вказане вище, «Публічний аудит» береться здійснити комплексний аналіз виставлених на приватизацію підприємств. Ми хочемо виявити, наскільки їх розпродаж допоможе очистити бюджет країни від баласту, а також вкажемо, від яких державних підприємств у жодному випадку не можна відмовлятися, зважаючи на їх стратегічне значення для країни та можливість приносити надприбутки державі.