Пенсійна реформа № 2

Скасування спеціальних пенсій. Чи є загроза "зрівняловки"? Чи можливе запровадження накопичувальної пенсійної системи в запропонованому вигляді?

Нині Уряд запустив другу хвилю пенсійної рефоми. Урядовий законопроект №2767 від 30.04.15  має дві головні новації.

Запровадження накопичувальної системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування і скасування всіх так званих спеціальних пенсій, крім спеціальних пенсій для військовослужбовців.

Викликає здивування, що у пояснювальній записці до проекту закону зазначено “проект не потребує проведення консультацій із громадськістю”. Адже цим законом буде вирішуватися доля мільйонів людей, які будуть пенсіонерами і які вже є пенсіонерами.

Щодо скасування спеціальних пенсій, то ця ідея,в цілому  правильна та справедлива, і передбачає перехід до  єдиного принципа нарахування всіх пенсій.  Водночас, є категорії професій, працівники яких працюють у важких, шкідливих для здоров’я умовах, є такі, що працюють із ризиком для життя (ті ж силовики), ще є такі категорії як науковці і педагоги, є люди що мають особливі заслуги перед державою, їм  потрібно було б передбачати певні надбавки до пенсій. Тут є загроза “зрівнялівки”.

На даний момент є питання щодо реалістичності запровадження накопичувальної пенсійної системи в запропонованому вигляді.

Раніше урядовці заявляли, що введення накопичувальної системи загальнообов”язкового державного пенсійного страхування можливо лише за умови бездефіцитності Пенсійного Фонду, зараз дефіцит бюджету ПФ біля 80 млрд. грн.

Перспективи цієї пенсійної надбудови повністю залежать від того,  чи буде розвиватись реальний сектор економіки.  Обов”язкова накопичувальна система створюється за рахунок відволікання частини внесків від діючої солідарної пенсійної системи. Під час економічного спаду стан солідарної системи стає ще гіршим.

Накопичувальна пенсійна система можлива лише за умови розвитку добровільного і приватного страхування. Бо це передбачає акумуляцію і передачу вільних коштів, перерозподіл капіталу на фінансовому ринку, інвестування його у довгостроковій перспективі, гарантії того, що ці накопичення не знеціняться.

 З іншого боку є  загроза, що після того, як до управління цими коштами будуть залучені приватні компанії, можливе і банкрутство, і певні шахрайські схеми. Існує загроза того, щоб такі компанії з управління пенсійними активами можуть перетворитись у фінансові піраміди… Бо ми вже  мали сумний досвід у 90-х із трастовими компаніями. І людям важко буде знайти свої кошти, які вони все життя відкладали. Коли настане час їх отримати, їм скажуть „вибачте, фонд розорився“ чи „гроші зникли“, чи просто „знецінилися“.

Досвід інших країн показав, що існує значний конфлікт між бажанням приватних управляючих компаній отримати максимальні прибутки за свої фінансові послуги і потребою отримати максимальні кошти на індивідуальних рахунках громадян, щоб  більшими були виплати при виході на пенсію.

Тому треба, щоб держава видала серйозні гарантії на ці накопичувані кошти і в разі втрати їх компенсувала.

На сьогодні поки що немає принципового рішення, яким чином держава буде  компенсувати втрачені пенсійні вклади. Чи з державного бюджету, чи треба створювати ще додатково страхові компенсаційні фонди, куди всі приватні оператори, які будуть користуватись цими коштами повинні будуть робити відповідні страхові відрахування.

Тобто, є  низка питань без відповіді.