Пам'ятаєте? Хлопець кричав 'вовки', люди приходили, а вовків не було... Коли вовки справді з'їли овець і хлопець кричав 'вовки' - люди не прийшли. Пам'ятаєте?
А уявіть собі, що
вовки таки були? Вони з'являлися. Хлопець піднімав тривогу.... Люди приходили і
лаяли хлопця. Знов і знов. А коли людям набридло і вони не прийшли, вовки, які
чекали цього моменту, просто з'їли усю отару...
Казка вчить не зчиняти марно галас? А мала
би вчити бути завжди наготові і реагувати на небезпеку, хоч і віртуальну,
стільки разів, скільки треба. Приїду з війни і перепишу казку...
Так про що це я? А про те, що сепари лякають нас
незначними обстрілами, які не призводять до дальшого розвитку подій. Ми повинні
звикнути і, навіть, не реагувати на них.... Ховатись і чекати, коли обстріл
закінчиться... А в якийсь момент, коли на обстріли, як на крик 'вовки' ми
перестанемо реагувати, вони підуть на штурм.... Хлопці це розуміють...
А от коментатори і речники АТО не говорять про таку
небезпеку... Не варто розслаблятися, коли є крик 'вовки', а вовків немає...
Треба бути напоготові і старанно брати рогач (у кожного з нас своя зброя) і
бігти туди, де ти мусиш бути!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.