Валютний чорний ринок: боротьба із вітряками

Зараз увага українців крім усього ще й прикута до валютного ринку. Мабуть, тому, що події на ньому розгортаються цікавіше, ніж у будь-якому серіалі по телевізору. Тільки поки що без happy end...

Мабуть, всім зараз цікаво, що ж відбувається на валютному ринку. Правила гри міняються чи не щодня, і навіть в стресостійких професіоналів-казначеїв, що пережили вже не одну кризу, потроху здають нерви. Давайте поглянемо на ту офіційну картинку під назвою «готівковий валютний України», яку показують нам, пересічним громадянам.

По-перше, нам дозволено купувати готівкової іноземної валюти не більше, ніж на три тисячі гривень на день. Офіційна причина звучить так: «Навіщо вам долари? Ми живемо в Україні, тож користуйтесь національною валютою! Ви ж не за долари зібрались хліб купувати!» Та українці за звичкою намагаються перевести заощадження у валюту, відчайдушно намагаючись вберегти гроші, що стрімко знецінюються. Може, уряд би подумав, як вберегти національну валюту від девальвації? То й народ би трохи заспокоївся і повернув би зароблене на рахунки в банки, під відсоток... Колишній перший прем’єр-міністр України Сергій Арбузов пропонує замість псевдовільного продажу по 200 доларів в руки зусередиться на забезпеченні іноземною валютою позичальників, що мають валютні кредити – ті ж самі іпотеки, що за один рік не погасиш, і сплативши чверть чи третину боргу, вже не можеш собі дозволити опустити руки і лишитись без даху над головою. За приблизними підрахунками, таких позичальників сьогодні близько 60 тисяч. Їм та їхнім родинам непереливки: якщо ще рік тому хтось один з подружжя заносив свою зарплату в банк, а на дохід другого жила вся родина, нерідко утримуючи дітей та допомагаючи батькам, то зараз, коли курс долара за рік зріс чи не вдвічі, а дохід мало в кого збільшився, на обслуговування кредиту йде сукупний заробіток усієї сім’ї. За що жити їм – молодим, здоровим та працездатним українцям, що працюють заради добробуту своєї родини? Можливо, правильніше в цій ситуації було б допомогти із придбанням валюти саме їм? Тим більш що позичальники не ховають готівковий долар під подушку, а лишають в банку, зменшуючи розмір своїх зобов’язань та сприяючи тим самим стабілізації банківської системи.

Насправді, не знаю, кого зараз рятує можливість купити 200 доларів. Просто для підстраховки мати «заначку» на чорний день? Наче не та сума, що зробить погоду. Можливо, єдине – потреба заплатити за послуги посольства при оформленні візи. Однаково купити навіть дозволені два портрети Бенджаміна Франкліна наразі фактично нереально – втомлені касири в обмінниках як один кажуть, що «готівкового долара немає». Всі розуміють, що навіть ці скудні валютні струмочки однаково стікаються на чорний ринок, підживлюють «мінял» й тим самим ослаблюючи валютні резерви країни – між іншим, позичені.