Головна опора держави - робочий клас. Будь-яка професія заслуговує на визнання та повагу у суспільстві.
На вулиці весна, скоро настане час для травневих шашликів та перших купань. А низку улюблених усіма киянами канікул відкриє 1 травня - День праці. Останнім часом все більш популярною стає тенденція відмови від зв'язку з минулим, зі спадщиною радянської епохи, з традиціями тієї доби. Я згоден з тим, що нам не можна стояти на місці і згадувати як добре жилося сорок років тому. Та в той же час є події, які становлять непохитну цінність для нашої нації. Одне з них, на мій погляд, це свято всіх трудящих. У цей день прийнято вшановувати чесних трудівників, простий робочий люд, який щодня робить щось насущне для нашої економіки. Раніше робочий клас користувався найбільшою повагою в суспільстві, був головною опорою держави. Кожен від столяра чи шахтаря і до керівника конструкторського бюро знав, чим і як він приносе користь суспільству. Існували цілі робітничі династії, коли три-чотири покоління однієї родини обирали ту ж саму професію, працювали на одному заводі. Як поважно було мати ордена та медалі за досягнення в роботі, бути прикладом для інших та взірцем для молоді! Тепер вчитися в ПТУ і працювати на заводі вважається не те що не престижним, більш того навіть ганебним. Молодь мріє про посаду креативного менеджера або арт-директора. Ніхто не бажає працювати електриком чи муляром, але ж вони теж необхідні не менше, а частіше значно більше аніж творчі особистості з піару чи промоушену. Зараз сектор в сфері послуг занадто переповнений, а от фахівців робочих спеціальностей катастрофічно не вистачає. Чомусь ми звикли вважати, що сантехник отримує меншу зарплатню аніж менеджер з продажів. Але ж, коли працює справжній майстер (котрого зараз ще дуже не просто відшукати), він отримує набагато більше за людину, що торгує повітрям. Нестача спеціалістів у промисловості – це дійсно велика проблема нашого з вами суспільства.
Мені, як людині вкрай небайдужій до того, що відбувається з Україною, дуже б хотілося змінити ставлення молоді до праці. Тому я сподіваюся, що такі світлі, добрі свята як Перше травня подарують новому поколінню українців гордість за професію і бажання працювати на славу своєї країни.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.