Напередодні "Євро-2012" в Києві почали з’являтися цілі угрупування людей, які займаються полюванням на собак.
За останні кілька місяців жителі столиці все частіше знаходять мертвих псів просто на вулиці,
поряд з житловими будинками. Все це - справа рук так званих догхантерів (англ. "той, хто полює на собаку").
Самі представники цього угрупування називають себе «санітарами міста» й запевняють, що діяльністю своєю лише допомагають людям, захищаючи їх від зграй безпритульних собак, які будь-якої миті можуть напасти. Як доводи, догкіллери наводять приклади випадків каліцтва людей бродячими псами.
«Заняття догхантерiв – звичайний санiтарний
захiд, що практично нiчим не вiдрiзняється вiд труєння пацюкiв на
складi», - так вони пояснюють свою "роботу".
На ряду сайтів та форумів почастішали заклики до знищення зграй собак.
Їх автори запевняють, що такі вчинки є санітарними актами й, по суті,
самозахистом, так як агресія бродячих псів не контрольована.
Захисники ж тварин іншої думки. Вони вважають неприпустимим вбивати істоту, якою б не була мета цього вчинку.
В угрупування є власний сайт, де вони діляться методами та планами,
щодо того, де знайти бродячих псів та як краще їх знищити. Після вдало
проведеного «полювання», вони вихваляються своїми «подвигами». Одним з
останніх й найменш жорстоких є підпал будок, збудованих волонтерами,
поблизу станції метро «Університет».
Так хто ж вони, догхантери, насправді: добродії, які ладні піти на
вбивство, заради безпеки оточуючих чи безжалісні істоти, яким не
вистачає «гострих відчуттів»? Останнє підтверджує той факт, що в рядах
догкіллерів є люди, які, жорстоко вбиваючи собак, викладають фото та
відео знущань в світову павутину. А прості громадяни та захисники
тварин періодично повідомляють про випадково вбитих догхантерами домашніх псів. Самі ж представники цього угрупування вважають, що проти них
іде інформаційна війна, направлена на їх дискредитацію.
В Україні законів, які прямо оправдовують чи заперечують дії
догхантеров, немає. Зате існують, наприклад, Закон України №692 «Про
захист тварин від жорстокого поводження». Він спрямований на захист від страждань і загибелі тварин унаслідок жорстокого поводження з
ними, захист їх природних прав та укріплення моральності й гуманності
суспільства. А також стаття № 299, яка передбачає кримінальну
відповідальність за жорстоке поводження з тваринами.
Дійсно, часті випадки нападу бродячих собак змушують задуматися, що
важливіше: безпека громадян чи життя тварини. Та невже немає іншого виходу з цієї ситуації? Наприклад, в розвинених
європейських країнах діють спеціальні служби, які займаються виловом
бродячих тварин та відправленням їх до притулків. Та про які притулки
для тварин у нас може йти мова, якщо навіть на безпритульних людей
чиновники часто не звертають жодної уваги? Звичайно, для тих, хто живе в
огородженому високим парканом заміському будинку, ця проблема наразі не
є актуальною.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.