Висновки і враження про розмову Віктора Януковича з країною

Погляд

Якщо чесно, залишилось дивне, сюрреалістичне враження... Щось філософсько-постмодерністське, парадоксальне: річ в собі, але із багатьма різноспрямованими екзистенціями... Як безкінечна шкатулка: а в тій ще одна, а в тій ще одна... Хоча тут, мабуть, краще уявляти слоників, це ближче до звичних алюзій та асоціацій Ганни Герман щодо Президента, – таких слоників і досі різьблять по надцять штук один в одному китайські умільці.

Це був театр для «своїх», для базового електорату Донбасу: дивіться, я ще такий самий, як ви любите! Впевнений у собі, усміхнений, сильний, жорсткий, авторитарний, так само співаю ті самі пісні – все добре. Зі мною все гаразд – тож ви спокійно чекайте, поки я вирішу і ваші проблеми. І не забувайте пишатись тим, що ви мої земляки.

Але одночасно це був і театр для чужого електорату, «для всієї України»: дивіться, я толерантний, виважений, усереднений, індиферентний, стандартний загалом чиновник, тож я – безпечний. Тому вам немає жодної потреби піддаватись паніці і провокаціям опозиції та приєднуватись до акцій протесту будь-яких. Насправді я дуже влаштовую вас як Президент!

Так само це був театр для Заходу – ЄС, МВФ, Європарламенту, всіляких міжнародних ініціатив та громадських структур: дивіться – тут є демократія! Тут є свобода слова! Я з народом спілкуюся, народ – зі мною! Проблеми є, так – але ми їх вирішуємо, намагаємось знайтивирішення. І виконуємо ваші рекомендації – наскільки це можливо. Тож в Україні – нормальна влада, нормальні настрої в суспільстві як для періоду реформування! І вам немає чим перейматись насправді – тут все гаразд! Вас невірно, тенденційно інформували і ви неправильно зрозуміли!

І заодно це був театр для опозиції: бачите, як просто і переконливо звучить аналіз всіх проблем, коли в них звинуватити вас! І наскільки природно це сприймається аудиторією. І весь довжелезний ефір вас згадували хіба що як причину проблем і джерело ускладнень і затримок. І всі прекрасно обійшлися без вашої серйозної ролі! Тож якщо завтра ви взагалі зникнете – це не буде сприйнято як критична проблема людьми, ви їм вже нецікаві! Змиріться і нарешті займіть пропоноване вам місце!

Це був також і моноспектакль Президента Януковича, зіграний самим для себе: я – Президент! Я – сильний Президент! Я – впевнений Президент! Я не боюся жорстких питань, я не боюся проблемних тем! Я можу відкрито спілкуватись з народом – і робити це успішно, переконливо і навіть талановито де в чому! Я чудово справляюся з цілою країною, я прекрасно можу вести діалог і переконувати Європу і цілий світ! Я серйозний Президент, що багато працює над собою і весь час вчиться, аби якнайкраще керувати країною в такий важкий період і з такими суперечливими і конфліктними навіть настроями в суспільстві! Я можу нікого і нічого не плутати, я можу вірно застосовувати терміни, я всім продемонстрував свою силу і владу, здатність будь-яку проблему вирішити негайно. розібратись із будь-яким неефективним виконавцем прямо перед людьми і дуже різко – я такий! Ви мене знаєте – я країну міцно тримаю в кулаку, контролюю все!

І найнеприємніше: це був театр для Президента Януковича... Зрежисований Герман, Льовочкіним і всіма рештою. Президенту продемонстрували майже «справжню країну», показали і трохи «отих невдоволених людей – бачите. їх небагато і вони зовсім нестрашні, і з їхніми питаннями ви легко можете справитись!». Президенту показали і «рівень критичної налаштованості суспільства щодо вас – ось бачите, насправді оті величезні негативні цифри таки були замовленням опозиції!». Продемонстрували «проблеми, які хвилюють суспільство, спричиняють занепокоєння Європи й світу – все не так страшно, по всіх цих напрямках ми вже працюємо! Просто для результатів ще зарано!». Продемонстрували «слабкість і лояльність опозиції» та «толерантність професійної незалежної преси» особисто щодо Президента Януковича. Звично додали трохи лубкових картинок до загального фону – Президенту, як завжди, сподобалось...

І ці «шість театрів Ганни-сан» свідчать про дуже неоднозначну тенденцію, котра практично досягла свого піку:

З одного боку, Президент Янукович дійсно свідомо корегує свій образ, свою позицію, свої заяви свою мову: він твердо вирішив, судячи з усього, стати Президентом всієї України. І зусилля ці доволі ефективні: «представницька аудиторія зі всієї України» в Шустера дуже показово відреагувала на запитання-провокацію Ганапольського «Хто дійсно хоче, кому дуже треба, аби Янукович негайно полишив посаду президента?». М’яко кажучи, лісу рук не було. Подинокі непримиренні викликали швидше співчуття, аніж занепокоєння.

Отже, країна ще не прийняла Януковича-Президента, проте вона вже явно готова його прийняти, вже відкинула войовниче заперечення. Відповідно, якщо вдасться уникнути фатальних помилок, В.Янукович дійсно незабаром стане Президентом всієї країни. «В міру» україномовним, «в міру» професійним, «в міру» європейським цивілізованим. Тобто, цілком прийнятним.

Але з іншого боку – кому відомі цілі, доступні засоби і наявність хоч якихось обмежень в тих самих»режисерів»?.. Що в них далі по плану? Як вони планують використати формоване в Президента викривлене уявлення про ситуацію? Які сили будуть до цього залучені? Адже явними були і заготовки певних відповідей для Януковича, і підготовка значної частки питань, і напрям обмеження активності журналістів. і вектори, за якими інформація розмивалась, ретушувалась, спеціально підбиралась...

І Президент Янукович, якими б не були його наміри як Президента, з такою ситуацією погодився, прийняв ці правила гри.

Як довго це триватиме, як довго Президент рухатиметься чужим руслом – сказати важко. Тим більше важко спрогнозувати, коли і чим ця «інформаційна оранжерея» закінчиться. Однак зрозуміло, що до тих пір всі конкретні ініціативи – місцевих громад, опозиції абощо – будуть спрямовані в нікуди.

http://gazeta.ua/articles/golubyckij-oleksij/373429