Бумеранг історії

Як назвати сьогодні тих людей, які в Запоріжжі будують пам‘ятник Сталіну?

«Широка страна моя родная,
Много в ней лесов, полей и рек.
Я другой такой страны не знаю,
Где так вольно дышит человек...»                                         

  1936. "Пісня про Вітчизну" 

За іронією долі у 1936 році  "Пісня про Вітчизну" була написана до кінофільму із гучною назвою «Цирк». Відтоді її співали в Радянському Союзі скрізь: на площах, демонстраціях та навіть у закладах громадського харчування.

У 1944 році, коли Велика Вітчизняна війна ще не закінчилась,  у Криму якщо і співали цю пісню, то виключно із гіркотою в голосі. Тоді за два дні була проведена операція з депортації кримських  татар із півостріву. Щоб у такі блискавичні строки виконати наказ керівництва до цієї справи залучили 32 тисячі працівників НКВД! Це 1944 рік, коли на фронті постійно були потрібні солдати, не говорячи вже про офіцерів!  Щоб не викликати обурення іншої частини населення депортацію татар пояснювали тим, що  вони співпрацювали  із фашистським  режимом. Потім, щоб не ставити цю сталінську тезу під сумнів, вже у 1945 кримських татар, які переможцями з орденами та медалями повернулися з фронту  відправили слідом за своїми родичами у вигнання.

У роки Голодомору в Україні 1921-1922 і 1933 років цієї пісні ще не знали, тому без музичного глуму над здоровим глуздом, розстрілювали на місці бажаючих зібрати на колгоспному полі пшеничні  колоски, щоб нагодувати своїх пухлих від голоду дітей.

Зараз згадуються мимоволі німці, які під час розмов про нацистську ідеологію і Гітлера починають ховати очі і говорити щось на кшталт: «це була найбільша помилка нашого народу»…

Як же назвати сьогодні  тих людей,  які в Запоріжжі будують пам‘ятник Сталіну? Або несуть на руках по харківській площі його портрет 9 травня?

Що це? Духовна сліпота? Народна амнезія? Сталін великий червоний герой? Але червоне у цьому випадку  - це колір крові. Це символ знищення мільйонів українців та плачу приречених дітей. Це символ тисяч татар, які змушені були за лічені хвилини, схопившись з ліжка, зібратись у дорогу довжиною у понад 50 років. Це символ незчисленної кількості покалічених життів, доль та душ….

Лише справжній  суд над сталінізмом відведе йому належне ганебне місце поруч із гітлеризмом та іншими жахами історії. Лише  кримінальна відповідальність за пропаганду сталінізму і реанімацію тоталітаризму в будь-яких формах може бути тим щепленням, яке дасть нам шанс стати  цивілізованою країною.