Зарплата

Найбільш гострою соціальною проблемою України є великий розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці

Оплата праці українців знаходиться на одному з найнижчих рівнів серед країн Європи та колишнього СРСР.

Середньомісячна заробітна плата в Україні за 2011 рік становила 2 633 грн. (329 $); для порівняння: в Польщі – 1 360 $, в Чехії – 1 450 $; у Франції – 2 500 Євро, в Німеччині – 2 800 Євро. При цьому продукти харчування, наприклад у Польші вдічі дешевші ( та ж капуста, яку так любить Азаров).                                                                                       Найбільш гострою соціальною проблемою України є великий розрив між високою вартістю життя і низькою ціною праці. Сьогодні частка заробітної платні у собівартості українських товарів становить 6%, тоді як у країнах Західної Європи сягає аж до 45%. При цьому розмір ВВП України менше внутрішнього валового продукту середньої європейської країни всього у 4 рази, тоді як заробітна плата менша в 10-15 разів. Це справжній грабіж працюючих українців.  

Податкове навантаження на фонд оплати праці є надмірним, «Батьківщина» планує знизити його вдвічі.

Крім того, неможливо оминути увагою таку значну статтю витрат вітчизняних підприємств, як їх корупційна складова, яка за різними даними складає більше 10% – 20% доходів підприємців. У житловому будівництві корупційна частка сягає до 40-60% від собівартості.

В щорічному рейтингу Transparency International 2011 року Україна посідає 152-е місце за рівнем корупції з 182-х можливих( для порівняння: у 2010 році Україна займала в цьому рейтингу 134-е місце).

Гірше, ніж в Україні, ситуація з корупцією в таких країнах, як Зімбабве, Кенія, Афганістан, а також Екваторіальна Гвінея і Сомалі, у яких ситуація з корупцією в світі є найгіршою.

Гострим питанням залишається й значна диференціація рівня оплати праці серед найманих працівників різних видів економічної діяльності та регіонів. Протягом останніх років найбільші заробітні плати були у сфері послуг (фінансових, посередницьких тощо), а не в сфері матеріального виробництва. Це дозволяє припустити, що олігархи більше оплачують лояльність, аніж майстерність та працьовитість. Олігархам пощастило, що терплячі українці мало страйкують і вдовольняються жалюгідними копійками.

Ще однією з проблем забезпечення належного рівня оплати праці є інститут мінімальної заробітної плати, який на сьогоднішній час в Україні не виконує покладеної на нього функції. Мінімальна заробітна плата не виступає у ролі соціального стандарту оплати праці, а залишається технічним нормативом для розрахунку зарплати у бюджетній сфері.

Кожний четвертий найманий працівник в Україні знаходиться за межею бідності. Таке ганебне явище, як бідність серед працюючих, просто не має виправдання з точки зору елементарної людяності.

Сьогодні влада повсюдно порушує закон, за яким мінімальний посадовий оклад не може бути меншим за мінімальну заробітну плату.  Уряд Азарова штучно занижує розміри заробітної плати для майже 4 млн. працівників.  Через це лікарю щомісячно не доплачують від 800 до 1 400 гривень, вчителю - від 1 000 до 1300 гривень.

На наш погляд, реформування оплати праці необхідно розпочати з конкретного механізму визначення та критеріїв зміни мінімальної заробітної плати, відновлення адекватної оплати праці в бюджетній сфері та усунення диспропорцій в оплаті праці працівників однакової кваліфікації, що виконують роботу рівної цінності.

Розмір мінімальної заробітної плати має виконувати, перш за все, функцію захисту найманих працівників, забезпечувати відтворення робочої сили та утримання сімей цих працівників.

При визначенні рівня мінімальної заробітної плати ми врахуємо, відповідно до норм Конвенції Міжнародної організації праці № 131 «Про мінімальну заробітну плату», потреби працівників та членів їхніх сімей з урахуванням загального рівня заробітної плати в країні, прожиткового мінімуму, допомоги з соціального забезпечення та порівняльного життєвого рівня інших соціальних груп.

Таким чином, за розрахунками профспілок мінімальна заробітна плата вже зараз повинна складати 2 400 грн. - розмір реального прожиткового мінімуму на сьогодні. Новий прожитковий мінімум буде розрахований не за нормами воєнного часу, як зараз, а на основі вартості товарів і послуг, необхідних для нормального життя людини в сучасному суспільстві.

Головною причиною низької зарплати є вкрай неефективна та несправедлива система оподаткування та розподілу доходів. В результаті, за даними ООН, в Україні 80% населення знаходяться на межі бідності, а розрив між доходами найбагатших і найбідніших є 40-кратним.

Олігархам, які є опорою режиму президента Януковича, потрібна дешева, покірна та малограмотна робоча сила, з якої і надалі можна вичавлювати надприбутки.

Якщо у влади вистачило б бажання і волі закрити чорні офшорні діри, не красти мільярди з держбюджету, то вже найближчим часом можна було б встановити середню зарплату не нижче за 1 000 $!

Сьогодні багато говориться про те, що держава бідна, тому бідні і громадяни. Це не так. Наша бідність - не від бідності держави, а від того, що при владі зараз - крадії, злочинці та корупціонери.

Чим скоріше усунемо від влади партію регіонів, тим скоріше відновимо соціальну справедливість.

Підвищення заробітної плати - потужний стимул для розвитку економіки. Це зростання внутрішнього попиту, піднесення національного виробництва, це нові робочі місця. Відтак, через підвищення зарплати кожного українця ми забезпечимо економічне зростання України!

ДЛЯ ЦЬОГО нова демократична  більшість на базі «БАТЬКІВЩИНИ» :

- затвердить новий прожитковий мінімум, який гарантуватиме повноцінне життя громадянина - не лише можливість виживання, але й задоволення соціально-культурних потреб, - на рівні 2 400 грн ;

- встановить суворішу відповідальність за порушення законодавства про оплату праці, зокрема, за виплату заробітної плати нижчої за прожитковий мінімум, будь-які форми дискримінації в оплаті праці за гендерною та іншими ознаками;

- передбачимо у законодавстві зменшення  вдвічі навантаження на фонд заробітної плати.

Наша мета – це справедлива держава, в якій кожна людина може отримати роботу та власною працею заробити на гідне життя своєї сім'ї, розпочати власну справу і забезпечити собі достойну пенсію, достатню для повноцінного життя.