Біопаспорти за обрієм

Україна обрала найвитратніший і найдовший шлях до безвізового режиму з ЄС.

За словами Голови Державної міграційної служби Миколи Ковальчука масовий, тобто доступний для всіх громадян, випуск біометричних паспортів розпочнеться не раніше 2016 року. Це гірше за найпесимістичніші сценарій, адже такий прогноз відсуває принаймні на три роки перспективу скасування віз з боку ЄС. Єдиний демографічний реєстр не лише створює проблеми із забезпеченням прав людини, але і означає зрив усіх мислимих і немислимих термінів виконання наданого ЄС ще у листопаді 2010 року Плану дій з візової лібералізації (ПДВЛ).

Згідно оприлюднених 26-го лютого на прес-конференції Миколи Ковальчука відомостей (http://korrespondent.net/ukraine/events/1513182-ukraincy-smogut-poluchat-biometricheskie-pasporta-v-2016-godu), Державна міграційна служба, орган, уповноважений новим законодавством видавати громадянам паспорти для виїзду за кордон, представила Кабінету міністрів проект Плану заходів, який врегульовує алгоритм створення Єдиного демографічного реєстру (ЄДР)  і  початок видачі ідентифікаційних документів нового покоління (в тому числі біометричних паспортів). Створення ЄДР відбувається на підставі Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», ухваленого 20 листопада 2012 року.

Згідно Плану заходів, розробленого ДМС, лише на створення, тестування, та практичний запуск ЄДР потребується не менше трьох років - за умови належного, тобто чималого фінансування (а в держбюджеті-2013 на це не виділено жодної гривні, тому фактично можемо додати ще один рік). Коштуватиме запуск ЄДР, згідно розрахунків ДМС, не менше 700-800 млн грн.

Лише після трьох років роботи над ЄДР, за словами керівника ДМС, можна планувати початок масового (доступного для всіх) випуску біометричних паспортів. Керівництво ДМС при цьому стверджує, що іншого шляху, зокрема запуску нових паспортів, не чекаючи повного створення ЄДР, в рамках чинного законодавства не існує.

Таким чином, зі слів пана Ковальчука випливає, що цілковитою неправдою є нещодавні твердження автора закону про ЄДР Грицака щодо можливості початку випуску, згідно ухваленого Закону про ЄДР, біометричних паспортів з січня 2013 року (http://www.varianty.net/novyny/item/7114-biometrichni-pasporti-vidavatimut-z-1-sichnya-2013-roku). 

Навпаки, правими виявилися ті, хто вважав Закон про ЄДР найгіршим із можливих шляхів переходу до біометричних паспортів, адже він не тільки створює численні ризики порушення прав людини, але і запроваджує найбільш тривалий у часі і найбільш витратний для платників податків шлях до бажаного безвізового в’їзду до Європи.

Оскільки скасування віз з боку ЄС вимагає не лише початку видачі біопаспортів, але і моніторинг їхньої видачі протягом певного часу, та практичне забезпечення ними значної частини громадян, навіть якщо запропонований ДМС графік буде дотримано, мінімально можливий термін запровадження безвізового режиму для громадян України з боку ЄС відсувається у 2018-й рік.

І такий сюрприз  робиться руками спочатку українського законодавця, а тепер – і урядовців, які, цілком можливо, невдовзі схвалять зазначений План заходів. Чи будемо знову нарікати на «подвійні стандарти» з боку ЄС, коли, не чекаючи Україну, безвізовий режим до Європи отримають громадяни Молдови, Грузії, Росії?

Хочеться привернути увагу до цього факту президента Януковича, який обіцяв зробити все для виконання Плану дій з візової лібералізації протягом року-двох. Як на цьому тлі виглядають його розпорядження і запевнення щодо прискорення виконання ПДВЛ, якщо в алгоритм виконання плану, як виявилось, штучно вмонтували три додаткові роки (!) необхідні для запуску дорогої забавки - ЄДР? Нагадаю для порівняння, що навіть Албанії знадобилось трохи менше двох років для виконання усього безвізового плану, в основному аналогічному нашому.

Створюється кричуща правова колізія, коли, замість випуску документів згідно чинного законодавства, громадянами ще три роки будуть видавати документи старих зразків, існування яких взагалі суперечить діючій на сьогодні правовій базі. Це створить підстави для можливого невизнання документів, виданих після набуття чинності Закону про ЄДР, дострокового припинення чинності, отже, спричинить проблеми власникам таких документів, тобто жертвам ситуації, які не можуть вплинути на неї жодним чином.

Вихід із ситуації полягає у кардинальній зміні Закону про ЄДР, вилученні із нього самої концепції ЄДР як невиправдано витратної та такої, що поглинає масу дорогоцінного часу та створює загрози засадничим правам людини, та обмеження змісту даного законодавчого акту виключно описом документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України. Як наслідок, після затвердження опису документів урядом і проведення належних тендерних процедур, можна було б розпочати випуск персональних документів нового покоління вже у поточному році.