Коли Хюндай доїде до Варшави?

Вчора мені, як фахівцю, зателефонував європейський експерт, що готує звіт про прогрес України щодо реформ, передбачених для скасування візового режиму для України. Звітуючи до Брюсселю, він намагається знайти хоча б якісь реальні факти, які б можна було подати керівництву як доказ успіхів України за останні місяці, якісь рішення, які б свідчили про серйозність уряду і парламентської більшості щодо ухвалення запланованих законів. У відповідь я намагався згадати усі найдрібніші позитивні факти, але для себе розумів, що звітувати майже немає про що. Парадоксально: уряд працює за даним напрямком продуктивніше, ніж раніше, але в парламенті вперто саботують відповідні законопроекти. 

Вчора ж віце-прем’єр Борис Колесніков, відповідаючи на питання  журналістів, висловився так: «Безвізовий режим має під собою політичну й економічну складову. Поки західні уряди впевнені, що українці можуть залишитися там… але хто хотів залишитися, вони вже залишилися на цілком легальних підставах. Ніхто ж не переповзав українсько-польський кордон вночі…  Я думаю, що скоро вже Захід буде зацікавлений у безвізовому режимі». 

Прочитавши це, я одразу пригадав розмову з експертом, яка щойно завершилася, і можу сказати: так, уже зацікавлений! Але одного зацікавлення мало. Жодного разу після створення створення Шенгенської зони безвізовий режим не надавався країнам через «зацікавлення» чи за гарні очі. Підставою такого рішення завжди слугувала оцінка політичної спроможності відповідної країни захищати власні кордони, боротися з нелегальною міграцією та корупцією, забезпечувати громадські права, рівність та громадський порядок, зокрема надійність паспортів та інших ідентифікаційних документів. 

Якщо конкретно, питання «коли ж скасують візовий режим» на 95% залежить від виконання ось цього рутинного документу, наданого Євросоюзом ще у листопаді 2010 року та цього Указу Президента із відповідним Планом заходів, ухваленого 7 квітня 2011р. Впевнений, що того дня, коли всі передбачені у цих документах кроки будуть здійснені, у Євросоюзу не буде жодних підстав зволікати, і візи будуть скасовані. 

Так уже нещодавно сталося стосовно Сербії,  Боснії і Албанії, невдовзі свій шлях до скасування віз завершить Молдова. Цей шлях існує, він чітко прописаний і випробуваний іншими країнами, а іншого немає. Отже правильна відповідь на питання «коли», тим більше з точки зору компетентного українського урядовця, має бути саме тут, в цих документах,  у темпах їхнього виконання, а не в наших уявленнях про ЄС-івські уявлення про нас, наших мігрантів і наше бажання відбути кудись на ПМЖ.

Я не належу до тих, хто жовчно глузує з кожної позапланової зупинки нового швидкісного експреса. Більше того, я цілком схвалюю зусилля із запровадження денного швидкого залізничного руху і появу симпатичних комфортних потягів. Але я хотів би також, щоб умовний «хюндай» поїхав і далі. 

Відстань між Варшавою і Берліном потяг-експрес  долає за 6 годин. На день за цим маршрутом курсує 5-6 пар потягів. Враховуючи співмірність відстаней, навіть при швидкості 140-150 км/год відстань Київ-Варшава повинна долатися за 7 годин замість нинішніх 16-ти. 

Ми потребуємо швидкого залізничного сполучення з нашими західними сусідами. Але комерційний сенс у ньому виникне лише тоді, коли українські пасажири не потребуватимуть важкодоступних принизливих віз, отже виникне масовий платоспроможний попит. Транспортна індустрія стане першою, що відчує на собі вигоди від більшої свободи пересування для громадян. 

А поки, наприклад, невеличка купка зацікавлених депутатів роками буде успішно (для себе) блокувати ухвалення урядових (!) законопроектів щодо паспортів, марно нарікати на дзеркало і шукати виправдання в європейських побоюваннях щодо нелегальної міграції. 

ЄС через своїх експертів вже зараз старанно шукає доказів серйозності України у її намірі досягти скасування віз, і часто не знаходить. Допоможіть їм реальними діями зараз, а тоді готуйте «хюндай» на Варшаву.