Ще один невеликий крок до свободи пересування

Що варто знати про підписану в Брюсселі вчора Угоду, що доповнює діючу Угоду про спрощення оформлення віз

23 липня Україна та ЄС підписали зміни та доповнення до діючої (з 2008 року) Угоди про спрощення оформлення віз.

Підписанню документу передувала дискусія, зумовлена позицією декількох європейських політиків, зокрема єврокомісара з юстиції та фундаментальних прав Вів’єн Редінг та депутата Європаланменту Ельмара Брока, які висловлювали сумнів у доцільності підписання даної угоди за існуючих політичних умов, коли українську владу звинувачують у порушенні демократичних принципів.

Однак ці політики опинились у меншості, і врешті-решт взяла гору позиція, що виходить з необхідності направлення «потужного позитивного сигналу» (слова єврокомісара з питань розширення та сусідства Штефана Фюле) українському суспільству, представники якого (я не урядовці) мають отримати найбільші вигоди із підписаного документу.

Новий документ врегульовує питання видачі багаторазових та довготермінових віз (на 1 рік та на 5 років замість, відповідно, до 1 року, до 5 років, як передбачено діючою версією документу).  

Втім, для того, щоб отримати візу саме на рік чи, тим більше, на 5 років, заявнику доведеться довести, що підстави, які зумовлюють його потребу у регулярних поїздках, не зникнуть раніше даного терміну. Наприклад, якщо заявник подорожує на запрошення свого близького родича, що проживає в країні ЄС, а термін посвідки на проживання цього родича спливає раніше, ніж за рік, то багаторазова віза видаватиметься не на рік, а лише на період дії посвідки на проживання родича. Те саме стосується терміну повноважень членів офіційних делегацій, посадових осіб, депутатів тощо, якщо ці терміни чітко визначені.

Спрощується порядок отримання віз для журналістів (скасовується вимога подання довідки від журналістських профспілок, достатньо клопотання від редакції) та для членів їх команд (операторів, звукорежисерів тощо, які раніше взагалі не були охоплені Угодою).

На додачу до чотирнадцяти існуючих, запроваджуються чотири нові категорії громадян, які можуть безкоштовно отримувати багаторазові довготермінові візи, зокрема:

• представники громадських організацій, які регулярно подорожують до держав-членів з метою освітньої підготовки, участі в семінарах, конференціях, у тому числі в рамках програм обміну;

• учасники офіційних програм ЄС з прикордонного співробітництва, таких як Інструмент Європейського Сусідства та Партнерства (ІЄСП);

• представники релігійних громад;

• представники професій, які беруть участь у міжнародних виставках, конференціях, симпозіумах, семінарах або інших подібних заходах, що проводяться на території держав-членів;

Розширюється перелік тих, хто може подорожувати до ЄС взагалі без віз. Якщо згідно з чинним документом таким привілеєм могли користуватись лише власники дипломатичних паспортів, то тепер це право буде поширене і на власників службових паспортів. Але – з суттєвим застереженням! Право безвізового в’їзду буде надано лише власникам біометричних службовий паспортів. Але станом на сьогодні біометричні паспорти в Україні не видаються взагалі, не створено навіть належної нормативно-правової бази. Отже вказана норма – це приз на майбутнє.

Більше того, окремим застереженням Євросоюз залишив за собою право призупиняти дію цієї норми у випадку, якщо «будуть виявлені зловживання» нею. Як відомо, в Україні доступ до службових паспортів має більш широке коло осіб, аніж у ЄС, що зумовлює певну недовіру до українських службових паспортів. Очевидно, що під час запровадження біометричних паспортів українській стороні було б доцільним уточнити перелік категорій осіб, які можуть отримувати службові паспорти.

Найбільш контраверсійним нововведенням, є розширення категорій держслужбовців, які можуть користуватись правами на оформлення довгострокових, багаторазових і безкоштовних віз. Якщо у діючій версії Угоди до пільги надаються членам органів державної влади та місцевого самоврядування, Конституційного та Верховного судів, членам офіційних делегацій, то тепер пільга поширена на «національних та регіональних прокурорів, їхніх заступників». Саме ця норма викликала обурення євродепутата Ельмара Брока, який пояснив її присутністю в тексті свій заклик відкласти підписання Угоди загалом, відзначаючи роль органів прокуратури у фактах «вибіркового судочинства» в Україні.

Зміни до Угоди ще мають бути ратифіковані, після чого набудуть чинності. При чому в Україні, навіть попри те, що це доповнення до вже діючої угоди, документ має проти повну (і, як правило, вельми тривалу) процедуру через окремі міністерства, уряд та парламент. Сподіваємось, що цей процес не буде надто довгим.