Може виникнути питання: "Нащо Кличку Тягнибок та Яценюк?"

Інтерв'ю Gazeta.ua

Під час мітингу 18 травня опозиційні лідери заявили, що у першому турі президентських виборів не буде єдиного кандидата. Натомість вони підтримають того кандидата, який вийде у другий тур виборів президента у 2015 р., у разі виборів у два тури.

"Таке рішення помилкове, - каже в інтерв'ю Gazeta.ua політтехнолог Олексій Голобуцький. - По-перше, всі лідери опозиції різних ідеологічних напрямків. "Свобода" - націоналістична, "Батьківщина" - соціально-популістська, а УДАР узагалі про все і нічого. Якби вони призначили б одного кандидата,то можна правильно працювати з чужим та своїм електоратом. Треба ж розуміти, що у всіх є електоральні стелі. Той же Тягнибок вважається радикальним політиком, тому межі зростання його рейтингу обмежені. Яценюк достатньо аморфний, але він може накрити більше електоральне поле. Кличко взагалі найбільш динамічний у плані роботи з рейтингом, бо він найменше серед всіх наговорив і має найменшу політичну історію. Він, на відміну від перших двох, може робити просування на південь та схід країни. По-друге, якщо б зараз був обраний Кличко, була б зовсім інша кампанія. Розмови про те, що зараз рано, за півтора року можна змішати опозиційного кандидата з багном - це не аргументи. Влада й так буде всіх змішувати з багном, але при наявності трьох політиків це робити значно легше. Бо беруться слабкі сторони всіх трьох і змішують в один образ. Тим більше, що вже можна накопати на Кличка, чим можна серйозно завадити його рейтингу?"

Як невизначеність із кандидатом від опозиції сприймає електорат?

Роздратовано. Людям хочеться ж не просто слова. Треба хай проста, але конкретика. Навіть примітивна схема: Кличко - президент, Яценюк - прем'єр-міністр, Тягнибок - спікер. І навіть це вже щось. Але вони йдуть окремо.

Окремий похід на вибори може спровокувати приховане чи явне протистояння між трьома кандидатами від опозиції?

Так. Але головне, що буде в кінці. Кличко доведе свою перевагу. Вийде у другий тур проти Януковича і переможе. Тоді виникне питання: а нащо йому Тягнибок і Яценюк? І невідомо, як він себе далі поведе, коли стане президентом. Він же нічим не буде зв'язаний. Це точно означатиме нове протистояння.

Яка гарантія того, що Яценюк та Тягнибок, підтримавши Кличка, зможуть потім, за умов президентської республіки, конвертувати свій рейтинг у владу та посади?

Я можу зрозуміти Яценюка. За ним стоїть найпотужніша політична сила та Юлія Тимошенко. І тут він уже бореться з рейтингом Тягнибока, бо Кличко, за останніми дослідження, випередив його майже вдвічі. Але треба знаходити якусь формулу. Зрозуміло, що всі троє мріють бути президентом. Але є мрії, а є реальність. Вона така - при виході в другий тур проти Януковича Тягнибока - це дуже погано для країни. Зараз зрозуміло, що Тягнибок може перегнати Кличка, якщо суспільство дуже радикалізується. Тоді у другий тур вийде Янукович і Тягнибок, а там уже не важливо, хто переможе.

Чому?

Якщо за умов постійного зубожіння та корупції додати ще й радикальне символічне політичне протистояння, ситуація в країні може стати просто неконтрольованою. Я б на місці влади просто не грався б у такі ігри, бо це буде зовсім не керований хаос, а просто хаос. Хто зможе його осідлати і як країна вийде з такого загострення - питання.

Наскільки теперішня Конституція відповідає політичній структурі країни?

За великим рахунком проблема не в Конституції. У нас і при парламентсько-президентській республіці і при президентській нема незалежних судів. Судова гілка влади не працює. І ви як не чаклуйте над Головним Законом - не допоможе. Та ж Франція не страждає від президентської республіки.

Але в ідеалі, яка потрібна політична система, щоб символічні проблеми не спричиняли серйозні безладдя?

Мабуть, парламентсько-президентська країна з двопалатним парламентом. У нас різниця у регіонах, мові, одні розколи. Щоб ці питання не виносилися на загальноукраїнський дискурс, їх треба локалізувати і маргіналізувати через двопалатний парламент. Бо ці всі голосування за українську вишиванку чи російську косоворотку вже набридли. Але водночас, це потрібно політикам і вони це будуть використовувати доти, доки можна. Двопалатний парламент може ці протиріччя зробити не таким гострими. Тоді політичний клас муситиме змінити дискурс.