— Оценили мой юмор? — підморгує політолог 37-річний Олексій Голобуцький. Запропонував поговорити в київському ресторані "Проходимец". На вході зустрічає охоронець з навушником. Відчиняє двері.

Спускаємося в напівпідвальне приміщення. Там кілька залів, стіни стилізовані під старі газети. Над столами звисають люстри, обтягнуті бордовою тканиною з чорним гіпюром. Меблі — під старовину.

— Мне темное пиво, — замовляє Олексій Петрович. — Готовлюсь к футболу вечером. Тяжело — только вчера прилетел из Грузии.

Офіціантка в маленький мікрофон переказує замовлення і йде. Голобуцький розмовляє російською.

— У Грузії видно реальні зміни. Коли Михаїл Саакашвілі прийшов, бюджет країни був 600 мільйонів доларів. Зараз — 9 мільярдів, — говорить. — Прогрес видно по машинах, ресторанах. Чув припущення: якщо в нас хтось провів би грузинські реформи, то керував би вічно. Бо українці — терплячі і толерантні. А грузини невдячні. Є категорія особисто ображених на Саакашвілі — того звільнили, в іншого родичів посадили. Більшість ніколи не платила податків, навіть не знала, що це таке. А тут змусили платити. Саакашвілі зробив стратегічну ставку на майбутнє країни — молодь. І з електоральної точки зору програв через неї. Молодь голосує неактивно. Саакашвілі був упевнений, що прийшов надовго. А тут з'явилися Бідзіна Іванішвілі (прем'єр-міністр. — "ГПУ") і Росія, які обіцяли закидати виборців грішми. Особисті статки Іванішвілі — 8 мільярдів доларів.

Ви консультували опозиційного кандидата в президенти Давида Бакрадзе. Що порадили?

— Думати про наступні вибори. Ці, що відбудуться 27 жовтня, програні людині Іванішвілі — Георгію Маргвелашвілі. Іванішвілі хоче мати свого президента, свого прем'єра і сидіти в шикарному замку зі скла на вершині Тбілісі. Розказують, там він о 22.00 випиває морквяний сік і лягає спати. Встає, коли хоче. Справами теж займається, коли хоче.

Чим сучасна Україна відрізняється від Грузії?

— У нас мертва радянська система. За ринкової економіки вона корумпована до неможливого. Для змін потрібна політична воля еліти. Часткові реформи ні до чого не призведуть. Нові люди будуть "вкручені" в систему і зламаються.

У Грузії ситуація була значно складніша. Кілька років більшість жила без зарплат. Держави не існувало. Але вони майже побороли корупцію. Реформували міліцію, суди. Грузини — різні, однак відчувають себе єдиною нацією. А в нас немає спільних поглядів на майбутнє, минуле, нинішнє. Думаємо, як дожити до кінця місяця, чи в листопаді підпишуть Угоду про асоціацію з Євросоюзом, максимум — плануємо 2015 рік. Відсутня глобальна проблема, що об'єднала б суспільство і примусила йти якимось шляхом.

ЄС може стати об'єднувальною ланкою?

— 70 відсотків українців не виїжджали за межі своєї області — бачать країну по телевізору. Ми ніколи не були в Європі по-справжньому. Те, що вважаємо себе європейцями — лише наше бажання. В нас немає такої генетичної пам'яті, як у поляків. Східноєвропейські країни на 40 років були відірвані від нормального життя. Більшість населення України — на 70-80 років, якщо вважати Російську імперію більш-менш нормальним формуванням.

2015 рік буде відправною точкою до змін?

— Ми постійно живемо в стані, що ось-ось пройдуть вибори, щось зміниться і з якогось року заживемо при комунізмі. Так не буває.

Янукович залишиться президентом на другий термін?

— Все залежить від того, з яким багажем він закінчить наступний рік. Підпише Угоду про асоціацію з Євросоюзом чи ні, відпустить Тимошенко чи ні. Всередині влади групи воюють, підставляють одна одну, намагаються знайти для себе найприйнятніший варіант.

До фотографа підходить огрядна білявка років 50. Відводить у кінець зали і забороняє знімати. Голобуцький крутить мобільний.

— Закон об информации что говорит? Что нельзя препятствовать работе журналистов, — каже.

Для якої із груп усередині влади Янукович вигідний після 2015-го?

— Для всіх і вигідний, і невигідний. Це залежатиме від подальших відносин з Євросоюзом. І Фірташ, і Ахметов, й інші олігархи зацікавлені в більш-менш стабільних правилах гри. Їх здатна забезпечити Європа. Не буде так, що сьогодні ти не так подивився чи сказав і за півроку твій бізнес знищують чи примушують продати. Віктор Пінчук мав би ратувати за Росію, бо збуває там значну частину продукції. Однак виступає з іншою позицією, адже в Європі — потужніший ринок і нормальні стандарти життя.

На кого олігархи зроблять ставку на виборах глави держави?

— Вони вкладатимуть гроші в реальних кандидатів. Усе залежатиме від населення — наскільки воно готове до змін. Попри всі негативи ми живемо у країні, де є електоральна демократія і можливий Майдан. Уявіть, що 2015 року перемагає кандидат, як Ющенко 2004-го чи Янукович три роки тому. Знову країна розділена. Україну врятує кандидат, який отримає 65-70 відсотків голосів.

Які завдання стоять перед Януковичем на наступні півтора року?

— Треба психологічно змінити традиційний електорат. Пояснити, що Угода про асоціацію — не зрада Росії, а крок у бік Європи, щоб розмовляти з Москвою на рівних. Західній та Центральній Україні потрібно сказати: "У мене вийшло, а у балакунів із теперішньої опозиції і колишньої влади ніколи нічого не складалося. Невже ви поміняєте стабільний, хоч і важкий, процес євроінтеграції на поїдання одне одного — як було за "помаранчевих"?".

За яких умов президент відмовиться від участі у виборах?

— Якщо Україна стане йому нецікавою як держава, якою можна керувати ще п'ять років. ­Наприклад, розвалюється на частини чи починається соціальна, економічна, демографічна катастрофи, за яку не хочеться нести відповідальність будь-якому правителю. Або настає дефолт, і перетворюємося на країну-банкрута.

У кого ще є реальні шанси на перемогу 2015-го?

— Важливо, в якому стані буде Тимошенко перед виборами. Її можливий вплив на кампанію складно спрогнозувати. Здатна дестабілізувати ситуацію — принаймні в опозиції. Там є потужний кандидат Кличко. Хоча має ахіллесову п'яту. Його потенційний виборець — молодь. А вона голосує неохоче.

Янукович ітиме на вибори з тим, що вибудував сильну централізовану систему, тримає все в руках, не відбувається скандалів. Побороти його зможе людина, здатна ламати через коліно.

Віталій Кличко на це готовий?

— Він є найрейтинговішим кандидатом, який намагається не вступати в дискусії, що розділяють країну. Це правильно. Йому потрібно максимально закріпитися на Західній та Центральній Україні й максимально просунути свій вплив на Схід і Південь. Потрібні лозунги, що не відлякуватимуть галичан і заманюватимуть донеччан та одеситів. Питання у бажанні Кличка йти до кінця. Він не зовсім до цього готовий. Зокрема, йому треба закінчувати боксерську кар'єру.

Коли найкраще це зробити?

— Ще торік, якщо не раніше. Тимошенко сидить у в'язниці, Яценюк прагне щось робити. А Кличко досі не вийшов з образу тусовочного персонажа. Треба переходити до серйозної політичної боротьби — нав'язувати свій порядок ­денний.

Як діяти Яценюку?

— Акцентувати на своїх позитивних якостях — європейськості й інтелекті. Вважаю його найрозумнішим політиком серед тих, хто має шанси на перемогу. Не треба вважати, що наші люди готові голосувати лише за величезного чоловіка, який не може зв'язати кількох слів. Народ здатен підтримувати і розумних. Але треба прибрати зверхність і не вважати себе розумнішим за всіх. Цього не люблять.

У Голобуцького дзвонить мобільний.

— Толік, я наберу тебе через півгодинки, — каже. — Це Анатолій Луценко, колега.

За рік може з'явитися новий кандидат із шансами на перемогу?

— Лише на хвилі потужного конфлікту чи кризи. Однак не бачу передумов, щоб ситуація суттєво змінилася. Влада зробить усе, щоб 2014 рік минув більш-менш спокійно. Вона не забуває, що в Україні майже кожен другий виборець — пенсіонер. На виплату пенсій коштів вистачить.

Юрій Луценко говорить, що після 2015-го до влади мають прийти нові 30-40-річні політики. Де ці люди, здатні змінити країну?

— Питання не у віці. Команда колишнього мера Києва Черновецького показала, що таке молодь. Розікрали місто на 70 мільярдів гривень. Справа в моралі. У Грузії колишні міністри обідають у звичайних ресторанах, їздять недорогими машинами, ходять без охорони. Прокурор у відставці, який посадив тисячі людей, купив житло в кредит. І не соромиться про це казати. У нас знаєте хоч одного такого?

Не працює з комуністами

Олексій Голобуцький народився в Києві. Навчався у Львівському університеті ім. Франка на історика. Керував молодіжною організацією Української республіканської партії. Був експертом фонду "Українська перспектива".

2002 року удвох з Віталієм Балою створили Агентство моделювання ситуацій. На минулих президентських виборах співпрацювали зі штабом Юлії Тимошенко. На парламентських 2012-го вели двох мажоритарників — "регіонала" й "ударівця". Обидва стали народними депутатами. Консультували п'ятьох, яких теж обрали. З комуністами не працюють принципово.

Уболіває за київське "Динамо" та львівські "Карпати".