Інвестиції для душі: око радіє, гаманець товстішає

Скільки людей в Україні розбираються в мистецтві? Я маю на увазі мистецтво як живопис, антикваріат, скульптурне мистецтво. Відповідь: не більше 10% населення України. В той час, як в розвинених країнах ця цифра складає щонайменше 40-50%. Зрозуміло, що в к

Виходячи із того, що існує лише дві правильні відповіді, «Так» або «Ні», відповідь однозначна: «Так». Отже, чому людям сьогодні варто розбиратися в мистецтві, щоб завтра займатися не виживанням, а насолодою від життя.

                Мистецтво як бізнес. Ринок

                Світовий річний обіг ринку мистецтва, що включає в себе живопис, скульптуру та антикваріат, складає приблизно 60-80 млрд. доларів. Український ринок складає біля 600 мільйонів доларів, що становить приблизно 1% від світового. Це дуже й дуже непогано. Український ринок не такий «дорогий», як російський, але більший за польський. Тобто, поле для праці існує. Тепер подивимося, що є на цьому ринку.

                Бізнес для душі

                У людини в будинку є, наприклад, три вільних стіни. Вона купує декілька картин аби око милували. Це – мотивація для того, аби купити картини. Та це лише частина мотивації. Просто приклади. На початку дев`яностих картини українських художників Петра Левченка, Сергія Васильківського можна було купити за 500 доларів. Бізнесмени тих часів купували по 15-20 картин. Зараз ці ж самі бізнесмени отримують пропозиції продати роботи цих художників за 100 000-250 000 доларів за картину. Відчуваєте? Або, наприклад, роботи Сергія Шишка. Наприкінці 90-х його роботи коштували 300-500 доларів. Зараз – 50 000-90 000. Більше в 300 разів. Або 30 000% рентабельності. Унікальні цифри.

                Зрозуміло, що це все не загальна статистика, а окремі художники, що стали Майстрами завдяки своїй талановитості, працелюбності, світогляду та не в останню чергу фортуні. Але всі ці фактори – складові успіху художника та колекціонера-інвестора. Адже якщо ти є колекціонером, рано чи пізно ти починаєш думати про те, як можна заробити на колекції.

                Державна підтримка мистецтва в Україні, нажаль, відсутня. Нарешті зробили ремонт в Українському Національному Музеї. Та й то тільки в туалеті, бо смерділо дуже. Подивимось на захід. Національні музеї Лондона, Мадрида, Парижа, Відня, Венеції – 15 Євро за вхід. До того ж, є кав`ярні, бібліотеки, де людина може провести хоч цілий день. Національний музей таких міст, як Париж, Лондон, Нью-Йорк, в середньому відвідують близько 300 000 відвідувачів в місяць. 4 500 000 Євро щомісячного обігу. Вражає, чи не так? В нас цього поки немає і не буде, допоки не буде попиту на цей товар. Хоча черги в Пінчук-Арт центр величезні. А це вже про щось говорить. Тобто, попит є. Отже, не вистачає знань у населення. А для цього існують виставки та галереї, головна мета яких – нести знання в маси. Наведу декілька прикладів. Один мій знайомий, молодий бізнесмен, в 1996-му купив 10 картин Сергія Шишка на суму в 500 доларів, а потім передумав і повернув назад. За рік художника не стало. Картини підскочили в ціні, а зараз сумарна вартість цих робіт – 200 000 доларів. Гадаю, не варто казати, що мій знайомий кусав собі лікті через це. Тобто, один із видів інвестування – інвестування в сучасних художників, яких визнають вже сьогодні експерти, які мають свій вже чіткий стиль, але допоки ще ціни на їх роботи не є космічними. До речі, сам інвестор може також стати своєрідним трампліном для художника. Володимир Патик, львівський талановитий художник, продавав свої картини в середньому за 2 000 доларів за роботу. Приїхав Пінчук та купив десять робіт за 150 000. Про це всі дізналися. Тепер Патик продає свої картини не менше, ніж за 10 000 доларів за роботу, а Пінчук пізніше продасть цю колекцію за мільйони. Пряма вдала інвестиція.

                В Англії людина має можливість за мізерні кошти вивчитися на мистецтвознавця і стати «поводирем» інвесторів у світі мистецтва. Таким чином людина потрапляє у «богему» як експерт, до якого прислухаються. Зрозуміло, що треба мати здібності і навички, щоб стати успішним у цій галузі. До речі, останнім часом бізнесмени відправляють своїх дружин на подібні тренінги. Сімейний бізнес.

                Річний обсяг українських аукціонів складає приблизно 15-20 мільйонів доларів. В Україні відбувається приблизно 15-20 аукціонів щорічно. При цьому в європейських столицях цей показник складає 1-2 мільярди, а аукціони проходять щотижня. При цьому, талановитих художників в Україні дуже багато. До речі, цікаво те, на яку тематику є попит. Наприклад, українська тематика непопулярна серед  європейців. І це нормально, адже ми не купуємо предмети мистецтва, наприклад, арабського світу. В той же час, Михайло Демцю намалював Ніколо Паганіні, Лондон та Париж. Усі три картини купили європейці. Своя сорочка ближча до тіла. З точки зору інвестицій найменш перспективними є портрети, окрім портретів видатних людей. А формула інвестування в картини може бути наступною: придбати 5 пейзажів, 5 натюрмортів, 5 абстракцій, 5 портретів. Важлива диверсифікація інвестицій за тематикою, художниками та періодами.

Стати багатієм завдяки творам мистецтва без великого капіталу теж можливо. Наприклад, якщо дитині протягом 18 років дарувати щороку на День Народження картину сучасного талановитого художника, який ще не є відомим, то до повноліття дитина має всі шанси стати володарем потенційно мільйоннодоларової колекції. А зараз такі картини коштують 500-1000 доларів. Чим не подарунок на День Народження?

                Страшний сон інвестора

                Це – пірати. Обсяг фальшивок на ринку – приблизно 5-7% ринку. Щоб уникнути «фейку», треба мати власного експерта, якому можна довіряти. Найчастіше підробляють роботи вже померлих художників, оскільки немає можливості звернутися до самого митця. А найкраща можливість уникнути підробки – придбати картини в галереї, які експонуються на виставці. Тоді гарантія достовірності майже 100%. Технології підробок теж вражають. Легенди вигадуються найрізноманітніші. Пірати начебто знайшли десь у когось на горищі картину, почали її вивчати, а під картиною – ще одна картина. Тобто, зверху одного полотна написано ще одне. Вони витерли і виявилося, що перше полотно – Матісс. Так і продали «Матісса». І таких легенд – маса. Колекціонери, остерігайтеся підробок! 

                Український ринок мистецтва має величезний потенціал. Талантів дуже багато. Це постійно підтверджують колекціонери. І не просто словами, а діями, коли купують картини українців. Впевнений, що за умови правильної роботи за декілька років Київ стане гідною вотчиною мистецтва, де люди за склянкою вина або чашкою кави обговорюватимуть творчість Анатолія Криволапа, Михайла Демцю, Івана Марчука, Миколи Глущенка,  Адальберта Ерделі, Сергія Шишка, або іншого українського художника світового масштабу.