Тепер Нацполіція повинна відбілити своє ім’я у справі про ДТП Мазепи

Корупція настільки в’їлася в тканину суспільства, що ми почали підозрювати її присутність у повсякденних справах.

Дії ТЦК, держзакупівлі, держконтракти та робота правоохоронних органів тепер виглядають так, ніби без хабарів там не минає й дня. Можна на повний голос говорити про презумпцію винуватості як нову норму в Україні. «Ааа, та це за гроші», - нова універсальна формула початку будь-якої розмови про владу.

Хотілося б навпаки – щоб існувала впевненість у чесності представників держави. Але часом усі факти наче кричать про протилежне.

Наведу вам доволі яскравий приклад.

Якщо в діловій тусовці Києва ви запитаєте, чим відомий Ігор Мазепа, найімовірніше, почуєте такий перелік:

● це власник інвестиційного банку «Конкорд»;

● колись у нього був наймодніший кабріолет у Києві;

● нещодавно він збив на смерть людину.

Далі, найімовірніше, вам упівголоса додадуть чутки. Наприклад, що «Ігор — людина питуща» або «зараз він ховається від слідства в Лондоні».

Важко сказати щодо питущого, щодо Лондона теж, а от від слідства Мазепа наче не ховається. Місяць тому поліція закрила кримінальне провадження щодо смертельної ДТП за участю Мазепи. Офіційно — через відсутність складу злочину. А ви — знали?

Потрібно згадати обставини. 9 лютого цього року Мазепа їхав за кермом свого авто до Житомира. На неосвітленій ділянці дороги він наїхав на 60-річного чоловіка. Той помер дорогою до лікарні. І от, через півроку, справу закрили, нібито через відсутність складу злочину. У цій новині цікавлять лише дві деталі.

Перша — чи подали заяву родичі чоловіка, якого Мазепа збив на смерть? Виявилося, що ні — вони цього не зробили.

Друга — що про закриття справи сказав сам Мазепа? Виявилося, що просто розповів про це як про не надто важливий факт із пресрелізу, а журналісти не стали розпитувати далі.

Про що це говорить?

Мазепа – впливова людина з непоганими зв’язками у владі. Такі люди в Україні завжди мали імунітет від переслідування. Винятком були випадки, коли по вертикалі влади давалася команда обов’язково довести вину. Якщо пам’ятаєте, так було зі справою Петра Димінського, колись найвпливовішого бізнесмена Галичини, і ще з парою резонансних випадків із п’яними суддями та прокурорами (але це куди менший калібр). Можливо, Мазепа з владою дружить і до нього не виявилось особливої уваги з боку влади. А отже, у його випадку, найімовірніше, спрацювало старе недобре правило.

В Україні вирішувалися подібні ситуації в минулому по класиці. Якщо в машині був охоронець або водій (навіть на пасажирському сидінні), найчастіше вину вішали на них. Якщо водій був п’яний, експертиза часто показувала, що він був тверезий. Якщо пішохід рухався переходом, то в протоколі поліції він перебігав дорогу в недозволеному місці. Ну і так далі. Звісно, багато що залежало від лояльності представників поліції та слідства. Але в будь-якому разі ключовим завжди було порішати питання з родичами жертви. Якщо вони відкличуть або взагалі не напишуть заяву – слідство буде закрито.

Чи варто говорити, що зазвичай такі питання вирішуються грошима або грошима + дзвінком тому контакту, який допоможе вирішити питання. Як говориться в єврейській мудрості, «якщо проблему можна вирішити грошима, це не проблема, а витрати».

Чи спрацював цей сценарій у випадку зі смертельною ДТП Мазепи? Невідомо.

Тепер друге питання — що про закриття справи сказав сам Мазепа? Чи визнав він свою провину? Чи сказав щось про людину, яку збив?

По великому рахунку, нічого. Останній допис на його сторінці у Facebook датований початком липня — приблизно за місяць до закриття справи. Про саму подію — ані слова.

Можна переглянути історію питання. Може, він щось говорив чи писав?

10 лютого, наступного дня після смерті пішохода, Мазепа написав, що став учасником ДТП за участю третіх осіб. Також зазначив, що був тверезий і правил дорожнього руху не порушував. Ну і ще — що співпрацює зі слідством. Про саму людину — ані слова. «Третя особа».

Замість Мазепи дещо про жертву сказала пресслужба «Конкорда». Вона заявила, що пішохід був одягнений у темне, дорогу (як я зрозумів) переходив у недозволеному місці й поводився непередбачувано, від нього пахло алкоголем, а сам Мазепа їхав за правилами й спробував змінити смугу руху, але уникнути наїзду не вдалося.

Може, звісно, так воно й було. А може схоже і на узгоджену версію. А ще треба дивитись документа експертизи — все написане просто виклала пресслужба (навіть не сам Мазепа).

Уже після закриття справи Мазепа дав інтерв’ю виданню «Форбс». Примітно, що саме інтерв’ю запаролене, і доступ до нього мають лише підписники. Жодне ЗМІ не зробило з нього новину саме про ДТП, що зазвичай трапляється не без участі піар-менеджерів. Таким чином, ці слова побачив мінімум людей.

Та й бачити, власне, не було чого. Ось дослівна цитата Мазепи (прибираємо ліричний шматок про те, як друзі співчували йому):

«Справу закрито. Під час розслідування я повністю співпрацював із правоохоронцями. Одразу на місці здав аналізи на алкоголь і наркотики й ще раз уранці в Києві. Нічого не виявили. Потім проходили слідчі експерименти, чекали на відповідні погодні умови — сніг, мороз...

Щодо сім’ї загиблого — допомагаю їм, опікуватимуся дітьми, поки вони не виростуть».

І — жодних уточнень.

З чого особисто дехто може зробити висновок, що Мазепа домовився із сім’єю потерпілого. А ті — не оскаржили постанову слідчого про закриття справи. Про те саме між рядків сказано й у відповіді поліції на запит «Української правди»:

«У межах кримінального провадження потерпілою стороною цивільний позов не заявлявся, інша інформація про укладення угод цивільно-правового характеру відсутня».

Складається враження, що із сім’єю домовились, справу закрили. Ймовірно вину за збитого пішохода закрили грошима.

Важливий момент для розуміння: за статистикою, такі справи практично ніколи не закриваються через відсутність складу злочину. Натомість відсоток обвинувальних вироків за такою кваліфікацією коливається в районі 99%. Відповідно, сам факт, що справу закрили без суду, вже є дуже промовистим. Він ще не доводить вини Мазепи, але потребує особливої уваги.

Важливо навіть не це. Зрозуміло, що Мазепа не збивав 60-річного жителя Житомирщини навмисно. Те, що сталося, було жахливою випадковістю, які, на жаль, трапляються час від часу. Спосіб урегулювання відносин із сім’єю, який обрав Мазепа, має право на існування.

Ба більше, ніхто не стверджує, що Мазепа винен, що справу було куплено або що він незаконно уникнув покарання. Таких доказів немає.

Але є важливий нюанс. Мазепа – публічна особа, і ця ДТП – публічна справа. І так вийшло, що справу закрито. Підозріло тихо й акуратно. І це саме по собі проблема.

Адже кейс далеко не рядовий, він кидає тінь на правоохоронців. Бо надто гладко виглядає версія, що пройшла через ЗМІ.

Було б правильно очистити добре ім’я правоохоронців — щоб не виглядало так, ніби чергова впливова людина зам’яла справу завдяки зв’язкам і грошам.

Як не крути, Нацполіції потрібно буде відповісти публічно на певні запитання. Зокрема:

● які фактичні та експертні висновки дозволили слідству встановити відсутність складу злочину?

● чи було розслідування смертельної ДТП проведено повно й об’єктивно?

● і багато інших.

Поки цього не зроблено, у справі Мазепи та інших таких самих резонансних кейсах ми так і житимемо з думкою, що життя простого українця — це лише витрати для впливових представників.