Гроші під контролем: як навчитися керувати особистими фінансами

Чимало проблем із фінансами виникають не через великі витрати, а тому що люди просто не знають, куди йдуть їхні гроші. Вони не дивляться на свій бюджет як на систему.

Як наслідок — витрати ростуть, борги накопичуються, фінансова подушка не формується. А інвестиції потрапляють у розділ "не на часі".

І виходить, що навіть маючи хороший дохід, можна жити від зарплати до зарплати. Але проблема не в сумі доходу, а в стратегії управління особистими фінансами. Вірніше, у її відсутності.

Будь-які фінанси люблять облік. Кошти в особистому гаманці також.

Точка нуль: із чого починати

Стратегія управління особистими фінансами залежить від вихідної ситуації: якими є доходи й витрати, чи наявні борги, є подушка безпеки чи ні. Відповідь на ці запитання визначає пріоритети. Тут немає ні універсального рецепту, ні правильної відповіді. Є конкретна ситуація окремої людини.

Першим кроком має стати підрахунок витрат. Слід узяти дані за попередній місяць або два. У питанні контролю бюджету це ключовий інструмент, який допомагає відстежити потоки грошей та проаналізувати фінансові звички.

Надалі облік витрат потрібно перетворити на щоденну рутинну звичку. Це можна робити будь-яким способом — у спеціальному мобільному додатку, у замітках на телефоні чи навіть у зошиті від руки. Головне — робити.

Другий крок — аналіз і структурування. Після підрахунку витрати слід посортувати, розділивши їх на три категорії: 

Базові — житло, комунальні, транспорт, продукти, одяг, зв'язок, медицина. Те, без чого не обійтися.

Додаткові — розваги, кафе, подорожі, підписки. Це те, що покращує якість життя, але не є критичним.

Інвестиційні — навчання, страхування, вкладення в розвиток або бізнес. Це інвестиції у те, що в майбутньому дасть більший дохід.

Третій крок — підрахунок частки кожної категорії у загальній структурі витрат. Якщо базові витрати займають 80%–90% — це тривожний сигнал. В ідеалі вони мають становити не більше 50% загального бюджету. 20%–25% — на додаткові витрати і близько 20% — на інвестиційні.

Якщо пропорції не такі, слід задуматися і ще раз проаналізувати свої видатки. Чи справді потрібні всі додаткові витрати? Може, без певних підписок, радощів для себе, поїздок можна обійтися? Варто звернути увагу на свої звички. Щоденна кава на виніс, цигарки, солодке здаються дрібницями, але в масштабі місяця перетворюються на істотну суму. Тут варто пошукати резервів для оптимізації бюджету.

Є сенс переглянути й базові витрати. Якщо необхідно їздити в офіс, то чи варто це робити на авто? Якщо і так користуєтесь громадським транспортом, то чи немає можливості оптимізувати свій маршрут або скоротити кількість візитів в офіс? Переглянути закупи продуктів — чи немає можливості купувати їх дешевше, приміром, на ринку, а не в супермаркеті. Навіть закупівля наперед продуктів довшого зберігання за акцією дає свій результат.

Якщо після такого перегляду коштів все одно не вистачає, тоді варто задуматися про збільшення доходу. Нова навичка, додатковий проєкт, монетизація наявної експертизи — варіанти можуть бути різними, головне — їх реалізувати.

Правильний порядок розподілу грошей

Часто серед порад фінансових консультантів трапляється така: спочатку потрібно заплатити собі, тобто відкласти кошти на подальші інвестиції. Зазвичай це 10% від доходу. І в цьому, звісно, є сенс. Однак на практиці, коли людина лише навчається мистецтву управління власними фінансами, це спрацьовує не завжди.

Бо не одразу можна відмовитися від звичок, зорієнтуватися в моменті, де базова витрата, а де додаткова. Тому є сенс спочатку відкласти суму на базові витрати, закрити їх на місяць і бути спокійним. І вже потім відкласти на інвестиції. Усе, що залишиться — на додаткові витрати. Логіка така: те, що будує майбутнє, має пріоритет над тим, що приносить задоволення сьогодні.

Через два-три місяці необхідно провести повторний аналіз і порівняти з вихідною точкою: що спрацювало, а що ні. Чи варто знову провести оптимізацію? Від чого так і не вдалося відмовитися, хоча є розуміння, що це потрібно зробити. Чому?

Саме так — від аналізу до аналізу, з подальшим коригуванням і працює система управління особистими фінансами. 

Ми у КИТ Group переконані, що навчитися управляти коштами у своєму гаманці цілком можливо, головне — поставити мету й послідовно рухатися до неї. Саме тому ділимося своєю експертизою у матеріалах для медіа, допомагаючи українцям краще орієнтуватися в різних життєвих сценаріях і ринкових змінах. Також проводимо безкоштовні майстер-класи, в яких розповідаємо, як досягти фінансової свободи. Інформацію про них можна знайти в нашому телеграм-каналі та на офіційних сторінках у соціальних мережах.

Якщо є борги

Для людини з кредитами і без фінансової подушки пріоритет інший — спочатку закрити борги. Кожен місяць обслуговування кредиту — це відтік грошей на відсотки, які не працюють на власника. Тобто закрити базові потреби і всі вільні кошти спрямувати на погашення боргів.

Існують два класичні підходи.

Метод лавини:увсі вільні кошти спрямовують на кредит із найвищою процентною ставкою, решту обслуговують мінімальними платежами. Математично це вигідніший варіант, оскільки загальна переплата буде меншою.

Метод снігової кулі — спочатку повністю закривається найменший борг, потім наступний тощо. Математично він програє «Лавині», але виграє психологічно: кожне закрите зобов'язання дає відчуття прогресу і мотивацію рухатись далі.

Водночас потрібно формувати подушку безпеки — заощаджувати певну суму коштів, на яку можливо прожити від 3 до 6 місяців і закрити базові витрати.

Поки закриваються кредити, подушка безпеки може бути сформована на 1–2 місяці. Це потрібно для того, щоб не довелося брати ще один кредит на певні потреби, що призведе до нового циклу боргів. Після закриття боргів подушку розширюють до 6–9 місяців базових витрат.

Замість висновку

Керування фінансами — це не про відмову від усього. Це про розуміння, куди йдуть гроші, і визначення пріоритетів. Бізнес без фінансового обліку довго не живе. Особистий бюджет — теж.