Недоступна доступність або Парадокси програми кредитування 5-7-9%

Цілком зрозуміло, що для малого та середнього бізнесу (МСБ), який внаслідок карантинних обмежень подивився в очі загрозі банкрутства, це дало надію на виживання. Я неодноразово підкреслював, що ця програма – критично важлива, адже відповідно до консенсус-прогнозу Мінекономіки на 2020-2021 роки падіння інвестицій у 2020 році становитиме 14,8%. В такій ситуації роль головного інвестора повинна взяти на себе саме держава.

Як працює програма доступних кредитів? Банк – учасник програми видає кредити підприємцям під ринковий відсоток, наприклад, під 15,07%. Державний фонд розвитку підприємництва авансом перераховує банку, на ескроу-рахунок, кошти для покриття різниці між реальною та задекларованою державою, пільговою, процентною ставкою (5-7-9%). Далі позичальник, якому погоджено надання позики під, приміром, 9%, - погашає свою, пільгову, суму відсотків. Решту ж банк автоматично списує з ескроу-рахунка.

Банк нічого не втрачає. Скоріше, навпаки. Здавалося б, кількості кредитів за цією програмою має зростати щодня. Але статистика говорить про досить повільне долучення підприємців до цієї «рятівної» программи. Всього видано 605 кредитів на суму 381,041 млн.грн. (або $14 млн.). При запланованому урядом об’ємі - 5 млрд грн ($189 млн). 

У медіа циркулює інформація про те, що станом на 10 червня банки-партнери отримали 24 720 заявок на участь в програмі, однак лише 3500 тисячі клієнтів сформували і передали банкам відповідний пакет документів. Практично кожна друга заявка була відхилена банком як така, що не може бути схваленою.

Чому банки відмовляють підприємцям? Перша трійка причин відмов виглядає так:

60% відмов – погана ділова репутація позичальника

11% відмов – необґрунтованість бізнес-плану

12 % відмов – невідповідність мети кредитування

Отже, виявлені банком проблеми з діловою репутацією позичальників стали найчастішою причиною відмов у отриманні «доступного» кредита для порятунку підприємства. А як же виявляються такі проблеми? Нагадаю вам про постанову НБУ № 65 від 19.05.2020, в якій затвержено чималий перелік критеріїв визначення ділової репутації та ризиковості клієнта. Я його назваю дискримінаційними по відношенню до клієнта.

Посудіть самі - поведінку клієнта можуть визнати «підозрілою», а операцію «ризиковою» якщо:

- клієнт нервує без видимих причин або проявляє нетипову поведінку;

- клієнт демонструє незвичну зацікавленість вимогами законодавства у сфері ПВК/ФТ;

- клієнт скасовує проведення запланованої фінансової операції після того, як банк запитав у нього відповідні підтвердні документи та/або роз’яснення;

- клієнт наполягає на терміновості проведення фінансової операції, демонструючи нервову поведінку;

- клієнт незвично та надмірно виправдовує або пояснює фінансову операцію, підкреслюючи відсутність будь-яких зв’язків із незаконною діяльністю;

- представники клієнта ‒ суб’єкта господарювання максимально уникають контактів з працівниками банку (відвідування відділення банку);

- клієнт постійно наполягає на обслуговуванні в одного працівника банку;

- клієнт проводить незвично тривалий час у сховищі (більше 15 хвилин).

Якщо, наприклад, ви поцікавилися вимогами законодавства у сфері ПВК/ФТ й по якимось особистим причинам в той же час нервували (наприклад, ваша близька людина потрапила у лікарню й вам терміново треба їхати на допомогу), банк може визнати вашу операцію ризиковою, запросити у вас купу документів для перевірки, й якою після цього буде оцінка вашої ділової репутації – велике питання. «Сумнівна» репутація – не отримаєте обіцяний державою «доступний» кредит.

Такий парадокс. З одного боку держава надає банкам фінансування різниці процентних ставок та стимулює їх до збільшення об’ємів кредитування, а з іншого - регуляторною політикою НБУ ставить ці ж самі банки у жорсткі рамки щодо оцінки ділової репутації та ризиковості клієнта. В черговий раз ми стаємо свідками суперечливості між тим, що декларує уряд й тим, як це працює (а точніше, не працює) за фактом.

А між тим за прогнозом МВФ Україна знаходиться у переліку країн з найбільшим очікуваним економічним падінням у 2020 році – на 7,7%. Гірше ніж у нас справи йтимуть у Венесуели, Лівану, Греції, Хорватії та Чорногорії. Очікується, що цього року дефіцит держбюджету складе 4,9% від ВВП. В першу чергу у зв'язку зі зниженням податкових та митних надходжень, зокрема, від підприємств малого та середнього бізнесу, який до кризи генерував близко 55% національного ВВП.

МСБ повинен працювати! Й рятувати його треба не декларативними програмами, побудованими на протиріччях, а реальною можливістю залучення коштів та зацікавленністю держави у збереженні цього сегменту економіки.