Нововведення стосується більше 15 тисяч компаній. У чому сенс нововведення? Хто зобов'язаний складати Звіт про управління. Як виглядає структура звіту і з чого він повинен складатися розповіла т’ютор Фінансової Академії Актив, кандидат економічних наук, доцент кафедри аудиту ДВНЗ «Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана» Наталія Гойло.
Що сталося?
Введення нормативної вимоги складання звіту про управління викликана залученням України до тенденцій глобалізації, поширенням ідеї сталого розвитку і необхідністю імплементації положень Директиви 2013/34/ЄС та МСФЗ в національну нормативну базу. У 2017 внесено зміни до ст. 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та встановлено вимогу складання звіту про управління з уточненням, що його готують середні і великі підприємства незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ). У липні 2018 року внесено зміни до Порядку подання фінансової звітності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. за № 419, виходячи з положень якого, стає ясно, що цей звіт слід подавати разом з річною фінансовою звітністю. Відповідно, підприємствам, які зобов'язані подавати звіт про управління, вперше готувати даний звіт доведеться вже за підсумками 2018 року. Від 7 грудня 2018 р. Наказом Міністерства фінансів України № 982 затверджено Методичні рекомендації щодо складання звіту про управління, які доповнюють, але не замінюють міжнародні рекомендації з питань сталого розвитку.
Доцільно зазначити, що між різними нормативно-правовими актами України виникла термінологічна неузгодженість. Зокрема, в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мова йде про складання звіту про управління, а Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» як складову частину річної та проміжної інформації про емітента вимагає складати звіт керівництва. Невідповідність у назвах звіту можна пояснити тим, що тисячі підприємств по всьому світу готують і оприлюднюють власні річні звіти, складовою частиною яких є звіт керівництва. Однак у різних країнах він може мати різні назви. Наприклад, у Канаді і США цей звіт має назву Management Discussion and Analysis (MD&A), що українською можна перекласти як Звіт керівництва та аналіз; у Великобританії до 2006 р. він мав назву Operational and Financial Review (OFR) – Оцінка діяльності та фінансовий огляд, а з 2006 р. у зв'язку з прийняттям Закону про компанії – director's Report – Звіт директорів; в Німеччині – Management Report – Звіт керівництва. По суті, мова йде про один і той же звіт, в якому повинна міститися інформація про стан і розвиток компанії.
У чому сенс нововведення?
Так як звіт про управління є супровідним документом до річних фінансових звітів загального призначення, очевидно, основними користувачами інформації є постачальники ризикового капіталу, тобто дійсні та потенційні інвестори, акціонери, кредитори та постачальники, покупці і клієнти. Розширення діапазону інформації, відображеної у фінансовій звітності, викликане тенденціями до побудови соціально-орієнтованого обліку і звітності, що демонструє ступінь впливу діяльності компанії на навколишнє середовище, а також все більше залучення і контроль громадськості за діяльністю господарюючих суб'єктів.
Основною ідеєю складання звіту про управління є розкриття інформації про економічні, екологічні і соціальні наслідки діяльності компаній. Така інформація дозволить внутрішнім і зовнішнім зацікавленим сторонам приймати обґрунтовані рішення щодо впливу підприємства на економіку, навколишнє середовище та суспільство. Даний підхід відповідає спрямованості міжнародних документів, які є інституційною базою для розробки, і передбачає комплексне розкриття інформації про діяльність підприємств за методом потрійного підсумку (Triple Bottom Line).
Що вимагає закон?
Прийняті в 2017 р. зміни у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими встановлено вимогу до певних видів підприємств складати звіт про управління, впроваджені з метою імплементації положень Директиви 2013/34/ЄС у вітчизняне законодавство. Прийнята в 2013 р. з Європейським парламентом і Радою Європейського Союзу Директива 2013/34/ЄС стала початком нормативно-правового забезпечення розкриття інформації з питань сталого розвитку на території ЄС і країн, що ставлять за мету вступ до інтеграційного союзу. Вона впроваджена в законодавство країн-членів як законодавча пропозиція щодо розкриття підприємствами нефінансової інформації. Положення Директиви застосовуються до фінансової звітності за звітні періоди, що починаються з 1 січня 2016 року або протягом календарного 2016 р.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено основні положення складання звіту про управління як документа, що містить фінансову і нефінансову інформацію, яка характеризує стан і перспективи розвитку підприємства і розкриває основні ризики і невизначеності його діяльності (ст. 1). При цьому відповідно до п. 7 ст. 11 звіт про управління подається разом з фінансовою звітністю та консолідованою фінансовою звітністю в порядку та строки, встановлені законом.
Хто зобов'язаний складати Звіт про управління
Для цілей складання звітності, наближеної до міжнародної практики, з 2017 р. у Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» запроваджено нові значення критеріїв розподілу підприємств, які відповідають положенням Директиви 2013/34/ЄС. Таким чином, до вітчизняних підприємств застосовують ті ж вимоги щодо складання звіту про управління, що і до компаній Європейського Союзу.
У Законі визначено види підприємств, які повинні складати і подавати (публікувати, оприлюднити) звіт про управління. До таких підприємств відносяться великі і середні, а також підприємства, які представляють суспільний інтерес, а саме: емітенти цінних паперів, чиї цінні папери допущені до біржових торгів; банки; страховики; недержавні пенсійні фонди; інші фінансові установи (крім інших фінансових установ та недержавних пенсійних фондів, що належать до мікро- та малих підприємств) і компанії, які належать до великих підприємств (ст. 1). Мікро- і малі підприємства звільнені від подання звіту, середні мають право не відображати нефінансову інформацію (п. 7 ст. 11).
Таким чином, згідно з цими критеріями, в Україні близько 500 великих і середніх підприємств повинні будуть складати звіт про управління. До речі, це саме ті компанії, чий внесок в економіку є вагомим.
Як виглядає структура звіту і з чого він повинен складатися, щоб це було вигідно і безпечно для компанії
Законодавчо до звіту про управління висуваються мінімальні вимоги до змісту та формату подання. Однак з урахуванням основних тенденцій в розкриття нефінансової інформації та обраного підходу в основу Методичних рекомендацій щодо складання звіту про управління покладена концепція надання інформації, яка підлягає оприлюдненню:
1) ключові показники, що відображають вплив підприємства, яке звітує, на економічну, екологічну та соціальну сфери життя суспільства;
2) інша суттєва інформація, що розкривається відповідно до розміру і складності бізнесу.
Для систематизації та порівняння інформації в звіті про управління необхідно розкривати таку інформацію за такими напрямками:
1) організаційна структура та опис діяльності підприємства;
2) результати діяльності;
3) ліквідність і зобов'язання;
4) екологічні аспекти;
5) соціальні аспекти і кадрова політика;
6) ризики;
7) дослідження та інновації;
8) фінансові інвестиції;
9) перспективи розвитку;
10) корпоративне управління (складають підприємства-емітенти цінних паперів, цінні папери яких допущені до торгів на фондових біржах або за цінними паперами яких здійснена публічна пропозиція).
Перелік показників кожного з напрямків розкриття і методика їх визначення містяться в окремих розділах Методичних рекомендацій щодо складання звіту про управління.
Формат подачі звіту про управління – на розсуд компанії. Важливо представити всю необхідну інформацію простою та зрозумілою мовою, щоб результати діяльності підприємства були зрозумілими не тільки фахівцям, але і звичайним користувачам. Тому щоб подати дані в зручному для читача форматі доцільно доповнити звіт графічним представленням інформації (таблиці, графіки, ілюстрації, фото і відео).
Таким чином, вільна форма звіту про управління дає можливість ознайомитися з діяльністю компанії більшій кількості людей, що послужить додатковим інструментом залучення клієнтів, посилення позиції компанії і її продукції на ринку.