Інвестиції життєво необхідні для нормального функціонування економіки будь-якої країни.
Інвестиції життєво необхідні для нормального функціонування економіки будь-якої країни. Держава за рахунок власних коштів не здатна, а в умовах ринкового господарства і не повинна за визначенням підтримувати всі галузі, сфери та підприємства, що належать їй в конкретний період часу, та ще забезпечувати їхній ефективний розвиток.
Нині стан транспортної інфраструктури не дозволяє, в достатній мірі, забезпечити потреби економічного розвитку країни та конкурентоспроможності міжнародних перевезень вантажів через українську територію.
Що у нас з дорогами?
Згідно зі зведеними даними державної статистичної звітності та Державного агентства автомобільних доріг України, протяжність мережі автомобільних доріг загального користування становить 169,7 тис. км. У тому числі: дороги державного значення – 46,6 тис. км, дороги місцевого значення – 123,1 тис. км. Ще є 250 тис. км вулиць міст, за стан яких відповідають місцеві органи влади.
У рейтингу якості автомобільних доріг в країнах світу, що складається Всесвітнім економічним форумом, Україна в 2018 році зайняла 123-тє місце з 140 можливих. Серед країн Європи Україна посіла передостаннє місце, випередивши лише Молдову.
Через хронічне недофінансування дорожньої галузі в Україні 95% автодоріг перебувають у неналежному транспортно-експлуатаційному стані, 40% із них потребують негайної реконструкції та капітального ремонту.
Для відновлення інфраструктурної мережі програмою діяльності Кабінету Міністрів України встановлено, що за наступні 5 років буде забезпечено приведення у прийнятний експлуатаційний стан 24 000 км доріг загального користування державного значення.
Але за розрахунками провідних експертів з інфраструктури, амбітну мету уряду неможливо виконати лише за кошти державного бюджету. У міністерстві інфраструктури все частіше ставиться питання про пошук додаткових заходів із залучення у галузь інвесторів. Транспортний сектор є основним показником рівня економічного розвитку як країни в цілому, так і її регіонів.
Питання щодо інвестування в транспортну галузь відрізняється своєю гостротою і необхідністю вироблення ефективних механізмів для підвищення інвестиційної привабливості. З одного боку, залучення інвестиційних ресурсів пов`язане з об`ємом, з іншого – зі структурою та ефективністю їх подальшого використання.
Причинами недостатньої зацікавленості потенційних інвесторів завжди були відсутність або недостатня цілісність загальнонаціональної інвестиційної політики, прогалини в інвестиційному законодавстві, досить високий рівень загального ризику, а також істотне відставання в технологічному і інфраструктурному секторі від сусідніх держав.
І одним з найбільш ефективних способів вирішення зазначених проблем може стати реалізація державно-приватного партнерства у вигляді концесії.
Міжнародний досвід державно-приватного партнерства
Досвід багатьох країн світу з різними правовими системами та рівнем розвитку ринкових відносин показовий, зокрема, залученням до управління об'єктами державної чи комунальної власності приватного капіталу на концесійній основі. Тобто базується на партнерстві влади та бізнесу і є найбільш перспективною формою даного партнерства на сучасному етапі.
Концесія, як форма господарської діяльності, використовується вже не одне століття і має свою історію. Концесійні договори вперше набули поширення в Європі на початку ХХ століття і застосовувалися спочатку у Франції, потім у Німеччині, Італії переважно у сфері державного і комунального господарства.
Механізм полягає в передачі державою концесії на здійснення проекту приватному інвестору, який приймає на себе відповідальність з будівництва, фінансування об'єктів, що зводяться і управління ними на період дії угоди з подальшим поверненням функціонуючого об'єкта державі.
Інвестор отримує право розпоряджатися доходами від об'єкта протягом концесійного періоду з метою компенсації інвестиційних витрат і отримання певного розміру прибутку.
За даними Європейського інвестиційного банку з 1990 року по 2018 рік загальний обсяг укладених договорів державно-приватного партнерства у країнах Євросоюзу складав 386,6 млрд. євро, за цей період часу реалізовано більше 1 800 проектів. Більшість інвестицій отримали інфраструктурні проекти - понад 212 млрд. євро.
Концесія в Україні
Протягом років законотворці намагалися створити умови для запровадження принципів державно-приватного партнерства у формі концесії в Україні. Ще у 1999 році ухвалено перший Закон України «Про концесії», але з моменту прийняття не реалізовано жодного інфраструктурного проекту на цих умовах.
Можливо нарахувати чотири спроби створити правила регулювання питань концесії загалом та окремих галузей. Прийняті закони мали складний, заплутаний механізм передачі об’єктів у концесію та відлякували інвесторів великими ризиками.
На сьогодні правовою основою використання механізму концесії є новоухвалений Закон України «Про концесії» від 3 жовтня 2019 року. Слід зазначити важливість його прийняття в рамках створення прозорого та зрозумілого законодавчого середовища, стимулюючого інвесторів у вкладання виробничого капіталу в українську економіку. Закон докладно регламентує процедуру ініціювання партнерства, конкурсного відбору концесіонерів, включаючи порядок подачі документів, етапи конкурсного відбору та їх граничні терміни.
Законодавцем визначено, що ініціатором підготовки пропозиції про здійснення державно-приватного партнерства у формі концесії можуть бути не тільки центральні, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, державні, комунальні підприємства, установи, організації, господарські товариства, 100 відсотків акцій (часток) якого належать державі, але й юридичні особи (як резиденти, так і нерезиденти), тобто, самі інвестори.
Цікавою новелою закону є встановлення трьох порядків визначення концесіонера. Як і раніше, концесійний конкурс залишається основним порядком визначення концесіонера, але в окремих випадках дозволяється проведення конкурентного діалогу та прямих переговорів з орендарем державного майна, що передається у концесію.
Конкурентний діалог, за законом, є різновидом концесійного конкурсу та може бути застосований у випадку, якщо концесієдавець не може чітко визначити технічні, якісні характеристики проекту, або якщо невідомо, які можуть запропонувати потенційні учасники конкурсу технічні, фінансові та юридичні рішення. Прямі переговори з орендарем державного майна, при виконанні усіх умов встановлених законодавством, дадуть змогу трансформувати оренду у концесію для реалізації інвестиційного проекту.
Варто звернути увагу, що визначення концесіонера шляхом проведення концесійного конкурсу або конкурентного діалогу може проводитися в електронній торговій системі, отже, за допомогою платформи ProZorro.Продажі.
Особливості концесії автомобільних доріг
На відміну від загальних положень, строк концесійного договору щодо будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг має становити не менше 10 років та не більше 50 років.
При цьому, проект може бути реалізованим лише за умови наявності альтернативного безоплатного проїзду (автомобільна дорога) протягом усього строку експлуатації платної автомобільної дороги відповідно до закону «Про автомобільні дороги». А рішення про доцільність або недоцільність будівництва та подальшої експлуатації автомобільних доріг загального користування державного значення на умовах концесії приймає Кабінет Міністрів України.
Розмір плати за разовий проїзд автомобільною дорогою загального користування, побудованою на умовах концесії, визначається концесіонером відповідно до договору та з урахуванням тарифної сітки плати за разовий проїзд автомобільною дорогою за кожний кілометр та не може бути більшим максимального розміру плати, що встановлюється Кабінетом Міністрів з урахуванням виду транспортного засобу та рівня інфляції.
Загалом, новий закон дає інвесторам додаткові гарантії, спрощує процедуру виділення земельних ділянок та можливість вирішення спорів, включаючи медіацію, незобов’язуючу експертну оцінку, національний або міжнародний комерційний чи інвестиційний арбітраж, у тому числі арбітраж з місцезнаходженням за кордоном.
Підсумую. Концесія, як організаційно-економічний механізм поєднує в собі, з однієї сторони, принципи вільного ринку і приватного капіталу, з іншого - державне регулювання і перерозподіл. Тому в кожному конкретному випадку держава зобов'язана зважувати плюси і мінуси його використання для здійснення інвестиційного проекту. У разі ж переважання аргументів "за" надзвичайно важливо задати параметри проекту так, щоб досягти максимальної ефективності інвестицій всіх сторін.
Автор: Ярослав Гришин
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.