Система оподаткування України повинна бути суттєво реформована

Тільки при комплексному реформуванні існуючої податкової системи, зміни кадрової політики одночасно з реформуванням антикорупційних органів дозволить докорінно змінити систему оподаткування України.

Передові країни впроваджували податкове законодавство методом спроб і помилок. Однак, їм вдалося знайти свій нетрадиційний підхід.  Наша країна, також вимагає нетрадиційного підходу до кодифікації існуючої системи податків. Саме упорядкування, систематичне об’єднання й ухвалення прогресивних законопроектів у податковій системі разом з реформуванням всіх спільно діючих антикорупційних структур дозволить створити цілісну податкову базу, сприятливі умови для вдосконалення механізму нарахування та стягнення податків, мобілізацію коштів, що перебувають у розпорядженні держави, їх розподіл для цілей економічного та соціального розвитку.

Однією з важливих причин недосконалості нашої податкової системи є елементарна некомпетентність тих, хто займав політичні посади та формування порядку денного реформ. Наприклад, заява одного високопосадовця про необхідність запровадження шкали регресії ESA та зняття обмежень щодо граничного розміру бази внеску. Це нібито допомогло б відрахувати високу заробітну плату й зменшити дефіцит Пенсійного фонду тощо. Ніхто не звернув увагу на те, що у 2000-х подібний експеримент вже проводився в РФ та призвів до збільшення дефіциту солідарності їх пенсійного фонду.

Інший приклад – податок на виведений капітал. Усі ж розуміють, аби щось оподатковувати, виводячи це, потрібно щось завести. А іноземні інвестиції у нашій державі знаходяться на найнижчому рівні за останні роки. Звичайно, завдяки дешевій робочій силі та зручному географічному розташуванню, Україна перспективна для великого іноземного капіталу. Однак, чи навряд це   вагоміше ніж високий рівень корупції та недосконалість захисту прав власності. За висновками дослідження PWC, World Economic Crime and Fraud Research 2018: Survey of Ukrainian Organisations, два з п’яти перших видів економічної злочинності в Україні – це корупція та розтрата майна, іншими словами – рейдерство. Крім того, за статистикою відповідей респондентів в Україні, випадки корупції у 2018 р. зросли до 73% порівняно з 56% у 2016-му. Це свідчить про низьку ефективність діяльності всіх спільно діючих антикорупційних органів, які також потребують реформування.

Варто зазначити, що податкова система України за структурою та складом схожа на системи розвинених європейських країн, оскільки питання оподаткування розробляються відповідно до норм європейського податкового законодавства, а також аспектів податкової політики GATT / WTO та інших міжнародних економічних організацій. Однак, навпроти країн Європейського Співтовариства, наша податкова система не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави і не сприяє зростанню економічної активності суб’єктів господарювання. 

На думку експертів, у процесі реформування системи податків в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового навантаження, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Під час економічного спаду зростає роль непрямих податків, що дає можливість закріпити і стабілізувати базу оподаткування. І навпаки, під час економічного зростання, прямі податки набувають домінуючого фіскального впливу. Крім того, в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігається тенденція до збільшення частки непрямих податків, що не відповідає практиці розвинутих країн. За даними дослідження структури податкової системи України, впродовж останніх років посилилася роль непрямого оподаткування. За статистикою, питома вага непрямих податків у структурі податкових надходжень збільшилася з 49,6% у 2010 р. до 54,8% у 2017 р. Серед непрямих податків найбільша частка становить податок на додану вартість – з 61,6% у 2015 р. до 74,0% у 2017 р. Серед прямих податків домінуючу роль відіграє податок на доходи фізичних осіб – 47,3%. За період отримання цього податку зведений бюджет України збільшився в 3,6 рази. Податок на прибуток підприємств становить 18,7% прямих податків, 7,2% – доходи бюджету, 8,9% – податкові надходження. Останніми роками фіскальна роль податку на прибуток підприємств зменшується.

У сучасних умовах економічного розвитку прямі податки є базисом податкових систем держав із розвиненою ринковою економікою, адже вони мають значні переваги порівняно з непрямими. Як відомо, прямі податки майже не впливають на ціни, не змінюють структуру попиту, але зменшують доходи платників і тим самим впливають на обсяг інвестицій та споживчий попит. Пряме співвідношення між сумою прямих податків та величиною доходу сприяє здатності держави регулювати економічні процеси та вирішувати соціальну справедливість за допомогою прогресивних податкових ставок. У той же час прямі податки у фіскальному вираженні поступаються непрямим податкам на стабільність доходів, при рівномірному розподілі доходів по регіонах, при сприятливіших умовах ухилення від сплати податків.

Непрямі податки хоча й зручніші для податкових органів із позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечі кінцевого споживача, тому переваження справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад вітчизняного виробництва. Практика розвитку податкових систем європейських країн свідчить про зростаючу роль прямого оподаткування, насамперед прибуткового оподаткування доходів громадян. Сьогодні в Україні переважають непрямі податки, оскільки в умовах низького доходу фізичних осіб та недостатнього рівня податкової культури неможливо забезпечити перевагу у структурі податкової системи прямих податків.

Ми, нарешті, повинні усвідомити, тільки при комплексному реформуванні існуючої податкової системи, зміни кадрової політики одночасно з реформуванням антикорупційних органів дозволить докорінно змінити систему оподаткування України. Разом з цим, зростаюча податкова культура та обізнаність прямих платників податків допоможуть забезпечити стабільний бюджетний дохід та використовувати податки як інструменти для стимулювання науково-технічного прогресу, збільшення зайнятості, навіть територіального розвитку тощо.