Зустрінуть біля каси

Консалтинг – про те, як перевіряльники змушують підприємців відкуповуватися від «порушень» касової дисципліни - в журналі "Гроші"

Перевірки касової дисципліни, які проводить Державна фіскальна служба, вважаються «результативними». Якогось конкретного плану надходжень у разі проведення такої перевірки, немає, оскільки не можна запланувати обсяг можливих порушень платників податків. Але в інспекторів, які перевіряють касу, є певні, скажемо так, очікування. І найчастіше ці очікування в результаті справджуються.

Номер один – це фактичні, тобто раптові, перевірки касової дисципліни. Одна з причин їх «популярності» – надмірні штрафи. Наприклад, від 8,5 до 17 тис. грн. за відсутність POS-терміналу або за проведення операції на суму понад 50 тис. грн. з однією фізичною особою упродовж дня. Високі адмінштрафи встановлено й за інші порушення. За неоприбуткування або несвоєчасне оприбуткування коштів, за формальну невідповідність записів в книгах або касових ордерах тощо. У цьому разі санкція вже становитиме від 100% до 500% суми порушення. І якщо з помилками в оформленні пройшов значний обсяг, штрафів накапає на мільйони.

Тож із ревізорами платники податків, і сумлінні, і не нато, змушені домовлятися. Хоча сумлінним бути дешевше. Якщо з касовою документацією загалом все гаразд, можна казати про 300–500 доларів (мова про «розцінки» в столиці). Та сама стратегія працює, коли з документами геть погано. Але тоді вже треба як у грі «Поле чудес» казати: «Ви берете приз, і ми не відкриваємо чорного ящика!».

Для тих, хто ризикнув дати документи на перевірку без попередньої підготовки, сюрприз може бути неприємний. Законодавство про касову дисципліну досить заплутане, багато норм прописано розпливчасто, і навіть дуже досвідчені бухгалтери роблять помилки. Крім того, ми стикалися на практиці з відвертим блефом, коли інспектор посилається на неіснуючий пункт постанови Національного банку або інструкції ДФС і, пускаючи під лоба очі, описує перспективи стягнення величезних санкцій. Слабохарактерні підприємці ламаються і «доходять компромісу» на суму від 30 до 50 тис. грн., вважаючи це вдалою економією.

Але ще й не те буде, коли співробітники податкової служби почнуть контролювати фіскалізацію розрахунків через Інтернет. Так, нині це не є предметом перевірки, але законодавство в цій частині знаходиться в розробці.

Постає резонне запитання: може краще оскаржити санкції в суді? Інколи так. Грамотний бізнесмен буде готовий іти складним шляхом і відстоювати свою правоту. Втім є нюанс. Під час подання позову потрібно сплатити державне мито в розмірі 1,5% суми позову. Знаючи, що платник попрямує до суду, фіскали пишуть порушення, як то кажуть, по повній. Виходить, за задоволення оскарження потрібно сплатити десятки тисяч гривень і до того ще  гонорар адвокатам. Та якщо домовитися просто на місці, сума буде приблизно та сама, а час і, найголовніше, нерви – ціліші. До того ж, приймати рішення зазвичай потрібно швидко, і найчастіше переважує швидкість позбавлення від проблем.

При цьому корупційне коло замикається. Чому так відбувається? Податкові органи в реформі законодавства не надто зацікавлені, а бізнес не знає, який вигляд повинен мати простий і зрозумілий порядок касового документообігу, щоб не піддаватися більше подібним санкціям.

Хоча все досить просто: потрібно прибрати з тексту нормативних актів принцип формального підходу. Не можна допустити, щоб однакова відповідальність застосовувалася до суб'єкта, який цілком ігнорує вимоги законодавства про касову дисципліну і не видає касові документи покупцям, і до суб'єкта, який все проводить і оформляє, але помилився, скажімо, в даті документа. Зараз виходить, що і перший, і другий сплатять п'ятикратний штраф. Але тоді сумлінний бізнесмен запитає себе: навіщо виконувати всі вимоги законів, якщо можна їх ігнорувати з тим самим результатом? Саме тому чинне законодавство є антистимулом його дотримання, і без його реформи ми з місця точно не зрушимо.