МИТНІ ВІЙНИ

Занадто агресивна митна політика і намагання захистити внутрішній ринок нерідко призводила до так званих митних війн. Власне митні або тарифні війни мали більш непередбачувані наслідки.

Митна війна (англ. Customs war) - використання національних митних тарифів у конкурентній боротьбі за лідерство на світовому ринку.

Митна війна, також відома як тарифна війна, є типом економічних конфліктів між двома або більше державами. Для того, щоб тиснути на одну з держав, інша підвищує податки або тарифи на деяку продукцію. У відповідь інша держава може також збільшити тарифи.

Свиняча війна

Свиняча війна (серб. Свіњскі рат / Svinjski rat; 1906-1908) або митна війна - це торгова війна між Австро-Угорщиною та Королівством Сербією, в ході якої Австро-Угорщина ввела митну блокаду проти Сербії.

На початку XX століття Сербія була економічно залежна від Австро-Угорської імперії. Зокрема, австрійська частка в сербському експорті доходила до 86% (основна стаття експорту – якраз свинина). Крім того, державний борг Сербії зростав, а головним кредитором була саме Австро-Угорщина.

Сербія спробувала позбавитися від економічної та політичної залежності від Габсбургів і налагодити торговельні зв'язки з Францією і Болгарією (у 1905 році Сербія уклала митний союз з Болгарією, внаслідок якого австрійські товари, обкладені митом, через високу ціну перестали продаватися на сербському ринку).

У квітні 1906 року Австрія закрила кордони для сербської свинини. Сербія заручилася французькими інвестиціями на будівництво нових м'ясокомбінатів для міжнародної торгівлі, почала замовляти матеріали у Австрійського суперника – Германської імперії.

У березні 1908 року Австро-Угорщина відмовилася від блокади. Дії Сербії підтримувала Росія, і війни між Австро-Угорщиною та Росією вдалося уникнути тільки внаслідок німецького ультиматуму в 1909 році з вимогою припинення російської допомоги Сербії.

Російсько-германська митна війна

В початок XX в. у Росії ні з якою іншою країною не було таких широких торговельних зв'язків, як з Німеччиною. Економічний ривок, здійснений Німеччиною після об'єднання 1871 р, дозволив їй зайняти лідируючі позиції в російському зовнішньоторговельному обороті (38,2% у 1913 році).

Росія ввозила з Німеччини, головним чином, готові вироби: машини, станки, товари хімічної промисловості, шерстяні і бавовняні тканини. Основними статтями російського експорту в Німеччину була сировина та продукти сільського господарства.

Німеччина довгий час імпортувала більшу частину хліба з-за кордону, в основному з Росії, однак з кінця XIX ст. Німеччина сама почала перетворюватися на великого європейського виробника зерна.

Ще в лютому 1885 р. Рейхстаг більшістю голосів прийняв законопроект, відповідно до якого були підвищені податки на імпорт сільськогосподарських продуктів. В наступні два роки було прийнято новий законопроект про підвищення митного збору іноземного хліба.

Однак німецькі промисловці намагалися використати підвищення ставки митних зборів на сільськогосподарські продукти як спробу добитися у Росії привілеїв по відношенню до промислових товарів.

Митний тариф 1891 року став кульмінацією у взаєминах між Росією та Німеччиною. Ставки мит були настільки високі, що носили прямо заборонний характер. Це суперництво між двома країнами привело до митної війни.

1 липня 1893 року в Росії було встановлено диференційований тариф, ставки якого були утворені шляхом надбавки 30, 20 і 15% за податками нормального тарифу (закон про подвійний митний тариф )

У відповідь Німеччина підвищила на 50% податки на російські товари. Росія запровадила надбавку на германські товари в 5%, а германські судна були обкладені збільшеною ластовим збором (1 рубль замість 5 копійок).

Німеччина перша запропонувала сісти за столом переговорів, і 29 січня 1894 року був укладений російсько-германський торговий договір терміном на десять років. Договір передбачав зниження Німеччиною мит на російський хліб, у той же час Росія знижувала мита на германські товари

В цілому Німеччина здобула більше вигоди, ніж Росія, оскільки вона вивозила з Росії головним чином сировину, а поставляла готові фабричні вироби. Крім того, германські виробники, бажаючи обійти митні обмеження, заснували ряд фабрик і заводів в межах самої Росії.

В 1904 році був підписаний новий російсько-германський торговий договір (мав діяти до 1917 року). Майже всі статті германського конвенційного тарифу були підвищені. Водночас Німеччина активно витісняла російський хліб з ринків ряду європейських держав (Швеція, Норвегія, Данія, Бельгія, Нідерланди).

На думку тогочасного професора Московського університету Гольдштейна, Росія швидко перетворювалася в колоніально-сировинний придаток імперії Гогенцоллернів.

У ході підготовки нового російсько-німецького торгового договору не раз лунали думки про ймовірність виникнення митної війни. А деякі з тогочасних засобів масової інформації навіть не виключали можливість переростання митної війни в збройний конфлікт.

Багатьом російським газетам здавалося цілком імовірним, що Німеччина може використовувати антагонізм суперництво між Росією і Австро-Угорщиною за вплив на Балканах для вирішення власних, перш за все, економічних завдань.

Торгові бар'єри, до речі, називають одними з причин Першої світової війни. Але як сказав Томас Вудро Вільсон: «Всі шукають і не знаходять причину, по якій почалася війна. Їх пошуки марні, причину цю вони не знайдуть. Війна почалася не з якоїсь однієї причини, війна почалася з усіх причин одразу.»

Німецько-польська митна війна

Тарифна війна між Веймарською республікою та Польщею відбулася у 1920-30-х роках. Німеччина хотіла змусити Польщу відмовитися від своєї території, створивши економічну кризу шляхом збільшення мит на вугільну та сталеву продукцію. У відповідь Польща підвищила тариф для багатьох німецьких товарів.

Переговори почалися в Берліні 3 березня 1925 року. Німеччина вимагала більших пільг для німецької меншини в Польщі як передумови відновлення торгівлі вугіллям, але Варшава відмовилася. Злотий втратив цінність, зменшивши польську промисловість. Німеччина також заблокувала польські спроби отримати британський кредит. Найбільш постраждалим регіоном виявилася Польська Верхня Сілезія, найбільш розвинена найбільш залежна від торгівлі з Німеччиною частина держави. У листопаді 1925 року Уряд Владислава Грабського розвалився.

Офіційно митна війна тривала до березня 1934 року і була врегульована після Німецько-польського пакту про ненапад. Польщі певною мірою допомогли Чехословаччина, Австрія та Італія, уряди яких зменшили тарифи на залізничні перевезення на польський експорт та транзит, збільшуючи експорт польського вугілля.

Польський уряд, був змушений ініціювати програму внутрішніх інвестицій, що призвело до зростання місцевого виробництва. Безробіття було зменшено завдяки програмі масових робіт, з двома важливими складовими - будівництво нового порту Гдині на Балтійському морі та вугільної магістральної лінії. Це призвело до швидкого розвитку порту Гдиня, який був єдиною можливістю для Польщі експортувати свої товари в Західну Європу без перевезення їх через Німеччину.

У той же час зростаюча бідність та безробіття призвели до страйків та демонстрацій. Одним із наслідків війни став Травневий переворот 1926 року, здійснений Юзефом Пілсудським.

Для Німеччини митна війна мала незначний ефект, оскільки експорт до Польщі становив лише 4-5% від загальнонаціональної торгівлі Німеччини.

Американські митні тарифи

У вересні 1922 року Президент Сполучених Штатів Америки Уоррен Дж. Хардінг підписав Тариф Фордні-МакКамбера, яким було підвищено середню американську адвалорну ставку тарифу до 38 відсотків.

Торгові партнери США відреагували негайно. Країни, які постраждали від Першої світової війни, заявили, що, не отримавши доступу до їхнього експорту на американський ринок, вони не зможуть здійснювати виплату боргів за позиками на війну.

Через п'ять років після прийняття тарифу торговельні партнери Америки значно підвищили свої тарифи. Франція підвищила тарифи на автомобілі з 45% до 100%, Іспанія підвищила тарифи на американські товари на 40%, а Німеччина та Італія підвищили тарифи на пшеницю.

У червні 1930 року в США був прийнятий так званий тариф Смута - Хоулі, що запровадив мито на рівні 40% на імпорт з метою захисту внутрішнього ринку. Цей захід став одним з основних каналів передачі кризи в Європу, так як збут продукції європейських виробників в США був ускладнений.

Ця митна війна часто називається однією з головних причин Великої депресії.

У свою чергу в результаті Великої депресії зросла кількість прихильників комуністичних і фашистських партій. У Німеччині прийшла до влади Націонал-соціалістична німецька робітнича партія…

З метою запобігання виникненню митних війн була створена Світова організація торгівлі.