Регіоналізація державного управління економікою

Європейський досвід підтримки малого та середнього бізнесу у контексті регіоналізації державного управління економікою

Важливим аспектом розвитку регіонів є ефективне функціонування малого та середнього бізнесу, діяльність якого орієнтована, перш за все, на місцевий ринок, і тому виступає базою для формування раціональної структури місцевої економіки та сприяє розвитку конкретного регіону. З огляду на євроінтеграційні процеси, які відбуваються в Україні, важливе значення має дослідження загальноєвропейських правових засад управління економікою, у тому числі, підтримки підприємництва.

У сучасних європейських країнах малий та середній бізнес виступає основою соціально-економічного розвитку, він представляє собою середній клас, який є базою для стабільного розвитку економіки.  З огляду на структурні та інституційні особливості середнього та малого бізнесу, можна дійти висновку про регіональний характер його функціонування. Досвід надання низки повноважень у сфері малого та середнього бізнесу на регіональний рівень притаманний багатьом європейським країнам та має позитивний результат. Ці перетворення стали одним із кроків у процесі регіоналізації та мають актуальність до сьогодні.

Особливістю європейської моделі підтримки малого та середнього підприємництва є її багаторівнева структура. На вищому (наднаціональному рівні) підтримка підприємництва здійснюється Європейським Союзом (зокрема, Європейською Комісією), на державному рівні виконання цих завдань покладено на міністерства, за ініціативою яких, у кожному з напрямів державної підтримки створено спеціальну інфраструктуру.

Враховуючи курс України на євроінтеграцію, у світлі подальших трансформаційних змін, які будуть відбуватися у країні, цікавим є досвід саме країн Європейського Союзу. При цьому важливим є дослідження не тільки досвіду країн у процесі регіоналізації державного управління економікою, але і можливість адаптування цього досвіду в Україні з урахуванням національної специфіки.

 Процес регіоналізації в країнах Європи перебуває під впливом сукупності об’єктивних та суб’єктивних факторів стратегічного характеру. Сьогодні тенденція до регіоналізації політично й нормативно визнається міжнародною спільнотою, окремими державами й міжурядовими організаціями, іншими інститутами тощо.

У загальному вигляді перерозподіл повноважень між національним та регіональним рівнем здійснюється таким чином, що на національному рівні залишаються лише питання загального характеру, визначаються основні напрями розвитку підприємництва, вирішуються проблеми слабо розвинутих галузей та депресивних регіонів, решта питань відноситься до компетенції регіонів.

У багатьох країнах-членах ЄС визначення національної політики у сфері малого та середнього бізнесу є прерогативою державної влади, проте конкретні заходи визначаються та реалізуються на регіональному рівні. Проте, кожна із країн ЄС має свої національні особливості у цій сфері, тому дослідивши позитивний досвід різних країн, можна визначити різні шляхи регіоналізації державного управління у сфері економіки, зокрема, різні моделі, щодо підтримки підприємництва на регіональному рівні.

В Угорщині, за визнанням експертів, за досить короткий час вдалося  здійснити адміністративно-територіальну реформу, в рамках якої було успішно здійснено перерозподіл влади на користь регіонів. Зокрема, у межах державної політики із залучення інвестицій у відсталі у соціально-економічному розвитку райони країни здійснюється надання податкових пільг та преференцій у тому числі малим та середнім підприємствам. Для окремих районів Угорщини, які отримали статус виокремлених районів та підприємницьких зон передбачено регіональні податкові пільги. При цьому, малі та середні підприємства, які обслуговують об’єкти, які розташовані на території особливих економічних зон в результаті, опосередкованим шляхом, також отримують частину відповідних податкових пільг. Окрім цього, податкові пільги отримують усі малі та середні підприємства, які зареєстровані у промислових парках[1].

Концептуальні основи підтримки малого та середнього бізнесу у Польщі закладені в урядовій програмі з підтримки підприємництва. Одним із компонентів такої підтримки є створення спеціальних економічних зон.  Метою функціонування таких зон є прискорення процесу розвитку регіонів, шляхом залучення нових інвесторів та створення нових робочих місць. Особливою формою підтримки підприємництва стало створення бізнес-інкубаторів, головною метою яких є надання організаційної та консультаційної допомоги молодому бізнесу. Окрім цього, на регіональному та державному рівні було створено  відповідні національні та регіональні фонди захисту навколишнього середовища та управління водними ресурсами, які надають допомогу підприємствам, які надають інвестиції для розвитку екологічно чистих технологій[2].

В окремих країнах існують різні принципи поділу влади між центральними, регіональними та місцевими органами. Разом з тим, тенденція децентралізації влади з передачею значної частини прав центральних органів регіональним і місцевим, яка активно впроваджується у країнах ЄС може заважати реалізації регіональних програм. У зв’язку із цим, поширюється думка про те, що регіональна політика не сумісна із регіоналізацією та децентралізацією, вона більш притаманна країнам із централізованим управлінням.

У сфері підтримки малого та середнього бізнесу у Франції можна відзначити дуже розвинену систему субсидій для малого бізнесу, призначення якої знаходиться у компетенції саме регіональної влади. Зазначена допомога отримала найбільшого розповсюдження у сфері інновацій[3].

В Іспанії уряд  розробляє та впроваджує систему заходів із підтримки підприємництва. При цьому важливу роль відіграють регіональні, галузеві громадські об’єднання підприємців. Окрім цього в регіонах Іспанії існує велика кількість організацій, які захищають інтереси підприємців. За ініціативи агентств регіонального розвитку в Іспанії були створені технологічні парки, бізнес-інкубатори, промислові полігони та інші об’єкти, які спрямовані на підтримку підприємництва та інновацій[4].

Малий та середній бізнес відіграє важливу роль в економіці Німеччини. Уряд через спеціально розроблені програми здійснює фінансову, організаційну та технічну підтримку підприємництва. Важливу роль у підтримці підприємництва і Німеччині відіграють торговельно-промислові палати. Основними елементами державної регіональної політики є інвестиційна допомога підприємствам у проблемних районах Німеччини та не інвестиційна допомога малому та середньому бізнесу (навчання, підтримка інновацій)[5].

Таким чином, усі моделі регіоналізації, тією чи іншою мірою, є асиметричними, оскільки держави не націлені на впровадження єдиного алгоритму у відносинах між центром та регіонами. Перехід до нової системи відносин  між різними рівнями влади притаманний багатьом сучасним країнам. Кожна із розглянутих моделей регіоналізації є унікальною, та обумовлена власними специфічними історичними, територіальними та політичними передумовами.

Досвід окремих європейських країн доводить, що ефективним кроком для забезпечення соціально-економічного розвитку держави є децентралізація влади та збільшення самостійності регіонів з урахуванням їхньої специфіки та відмінностей. Проблеми регулювання відносин у сфері підприємництва вирішуються як на наднаціональному (загально європейському) рівні, так і на національному та регіональному. Надання повноважень із регулювання та підтримки малого та середнього бізнесу на регіональний рівень є втіленням принципу субсидіарности, який закладений у Європейській Хартії про місцеве самоврядування. Проте, у різних країнах Європи втілення цього принципу суттєво відрізняється. Кожна із розглянутих моделей регіоналізації є унікальною, та обумовлена власними специфічними історичними, територіальними та політичними передумовами. Широке використання переваг регіоналізації надає можливість розробки зваженого підходу до розподілу повноважень між центральним, регіональним та місцевим рівнями влади.