ПЕРСПЕКТИВИ УПРАВИТЕЛІВ БАГАТОКВАРТИРНИМИ БУДИНКАМИ В УКРАЇНІ

ПЕРСПЕКТИВИ УПРАВИТЕЛІВ БАГАТОКВАРТИРНИМИ БУДИНКАМИ В УКРАЇНІ

Сучасний стан житлово-комунального господарства України є дзеркальним відображенням стану формування громадянського суспільства в Україні, адже об’єднання зусиль громадян у захисті своїх соціально-економічних прав на первинному, побутовому рівні сприятиме не лише підвищенню правової освіти і правової культури в цілому, а й створить реальне підґрунтя для формування територіальних громад, які об’єднує спільна необхідність вирішення проблем місцевого значення.

Форми захисту своїх соціально-економічних прав варто розглядати через призму виникнення ефективних власників житла та їх об’єднання у законодавчо визначені шляхи у відповідні організаційні об’єднання чи використання визначених законом процедур для прийняття відповідних рішень, які б уможливлювали спільне вирішення проблем місцевого значення.

Останні тенденції, зміни у законодавчому полі України – прийняття Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» 14 травня 2015 року, низки інших нормативно-правових актів та активний поточний нормотворчий процес дає змогу стверджувати, що суспільна увага до питання управління багатоквартирними будинками стрімко зростає і потребує поточного наукового і фахового осмислення.

В силу того, що на наших очах формується нова сфера суспільних відносин (створюється інститут (як система відносно відокремлених від інших і пов’язаних між собою правових норм, які регулюють певну групу (вид) однорідних суспільних відносин) управителя багатоквартирним будинком), питання управління багатоквартирними будинками та діяльність управителів багатоквартирними будинками зокрема, їх визначення, особливості правового статусу, прав та обов’язків – на даний час опрацьовано фрагментарно та не достатньо чітко.

Поточна, активна законотворча діяльність, у даній сфері, зумовлена необхідністю економії ресурсів та вимогами сьогодення, адже реформа житлово-комунального господарства в Україні протягом останніх 25 років в основному була зосереджена на виробленні правил для здійснення господарської діяльності енергогенеруючих та теплопостачальних організацій, в силу їх комерційного статусу та місця в ланцюгу споживання, а саме перетворення природного газу та інших природних ресурсів в комунальну послугу. Зміщення акценту суспільної уваги в сторону необхідності заощадження і раціонального споживання зазначених комунальних послуг на рівні побутового споживача зумовлює необхідність нового сприйняття змісту послуги з управління багатоквартирним будинком і діяльності управителів зокрема.

Переконаний, саме постійна політична турбулентність в Україні, і як результат велика частота виборів, як загальнодержавних так і місцевих, що проводилася, безпосередньо впливали на консервування ситуації із формуванням громадянського суспільства на рівні окремого будинку і не сприяли інтеграції ринкових механізмів у сферу житлово-комунального господарства України.

Необхідність інтеграції ринкових механізмів у сферу житлово-комунального господарства України стало передумовою зміщення акценту суспільної уваги в бік сприйняття управління багатоквартирним будинком як окремої послуги, адже цілком слушно у фаховому середовищі зауважено, що здійснювати управління багатоквартирним будинком можуть не лише його співвласники, і якщо співвласники не мають можливості чи не бажають провадити таку діяльність, то вони мають право доручити управління будинком професіоналові.

Не даремно фахівці зазначають, що в усіх розвинутих країнах управління житлом є одним з найпривабливіших і усталених ринків господарювання оскільки, по-перше, на ньому існує мінімальний ризик збуту своєї продукції (тобто, послуги з управління житлом, в якому постійно хтось проживає та користується цією послугою), та, по-друге, традиційно висока фінансова дисципліна населення, яке чітко усвідомлює, що не можна користуватися житлом та житлово-комунальними послугами не оплачуючи їх на потрібному рівні, та підбирає собі місце проживання відповідно до своєї фінансової спроможності.

Очевидно, що ефективне формування громадянського суспільства на рівні місцевих громад розпочнеться саме із формування такого суспільства на рівні багатоквартирних будинків зокрема.