Національний банк України чи не щодня видає постанови, що ставлять комерційні банки все в цікавіше становище. Скільки фінансових установ зможуть виконати всі умови регулятора і лишитись на ринку?
Ні для кого
вже не секрет, що Національний банк України чи не щодня видає постанови, що
ставлять комерційні банки все в цікавіше становище. Звичайно, головний банк
країни має на те повне право: регулятор є регулятор, йому видніше. Заради того
і поставлений над усією банківською системою, щоб керувати нею – в інтересах
економіки України.
Слідкуючи за
нормативною творчістю НБУ в цьому році, важко позбутись враження, що фінансове
керівництво країни має якусь приховану мету, яку не хоче афішувати от так
одразу. Та задані фінансовому ринку тенденції потроху проявляються у наслідках
і поступово картина вимальовується.
Чи не щодня
читаємо в новинах про введення тимчасової адміністрації до чергової банківської
установи. Зрештою, часи зараз непевні, ситуація на ринку складна, і немає
нічого такого вже дивного в тому, що у деяких банків виникають проблеми з
ліквідністю. Зрештою, санація – це ще не вирок, а навпаки, така собі допомога у
скрутному становищі. Ну зайшла у банк тимчасова адміністрація – тимчасова ж, не
постійна. Допомогла вирішити проблеми, вирівняла основні показники, покарала,
кого треба, дала цінні настанови на подальше життя. Підлатали обшивку корабля,
що постраждав під час шторму, та й пустили знову у вільне плавання непевними
хвилями фінансового ринку, адже має він свою задачу, вантаж і маршрут, та й
команда в морі – при справі, а не вештається портом у пошуках роботи чи легкої
наживи. Якби не сумна статистика: ще жоден «щасливець», на борт якого цього
року піднялася ремонтна команда у вигляді тимчасової адміністрації, ще не
продовжив свого плавання. Замість підлатати пробоїну – корабель розбирають і
розпродують по запчастинах, зачасту не дорожче 10-15% вартості активів. Що
стається з командами та вантажем, який власники не встигли вчасно забрати?
Спитайте на біржі праці, скільки зараз банківських працівників шукають роботу,
та у вкладників, що стоять в черзі на отримання компенсації своїх заощаджень
від фонду гарантування вкладів. Власне, тому тимчасові адміністрації і прозвали
«похоронними» командами – про санацію фінустанови вже давно не йдеться.
Наприкінці
цього літа НБУ видав постанову про поетапне збільшення банками розміру
статутного капіталу. Так що вхідний квиток на банківський ринок знову
подорожчав і дорожчатиме щороку на 50 мільйонів гривень, в результаті
коштуватиме у 2024 році півмільярда гривень. Хто не виконав нормативів –
ліцензію на стіл і ліквідація. Таким чином планують відсіяти дрібні фінансові
установи і залишити лише великі банківські структури з розгалуженою мережею
філій. Так, наче на флоті потрібні лише крейсери, а маленькі шхуни права на
існування і не мають. Хоч ні для кого не секрет, що невелички комерційні
структури мають величезну перевагу перед великими компаніями і корпораціями: це
здатність швидко реагувати на зміну кон’юктури ринку. Вони гнучки і незакоснілі, порівняно легко приймають рішення
і, що найголовніше, впроваджують його на практиці. В умовах, коли ранок
будь-якого фінансиста починається не з кави, а з огляду змін у законодавстві,
державі загалом і нових постанов Національного банку зокрема, здатність на ці
зміни адекватно і вчасно реагувати і визначає комерційний успіх та фінансовий
результат, а часто - вирішує долю всієї організації. Якби не одне «але»: в
Нацбанку є свої плани щодо майбутнього банківської системи України…
Колишній віце-прем'єр-міністр України Сергій
Арбузов заявив, що кількість фінансових установ країни в найближчому
майбутньому скоротиться на 90% від теперішньої кількості. Причиною таких
«веселих» перспектив є умови, на яких НБУ пропонує допомогти банкам виконати
власні ж нормативи розміру збільшення статутного капіталу: передати державі 75%
плюс одну акцію. Мало хто з власників банків готовий на це – скоріше за все,
більшість установ просто підуть з ринку, склавши ліцензії.
А залишки
фінансового флоту України націоналізують. Замість фінансового ринку буде в нас
один великий Ощадбанк. Ну чи двадцять великих ощадбанків, повністю
підконтрольних владі і слухняних, що довіку виплачуватимуть компенсації вкладів
двох сотень установ, яких штучно довели до банкрутства.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.