Перспектива дефолту

І ось з усіх друкованих видань, телевізорів, радіо та інтернетів полізло це неприємне слово – дефолт. Наскільки ця загроза реальна?

І ось з усіх друкованих видань, телевізорів, радіо та інтернетів полізло це неприємне слово – дефолт. Воно гнітить і паралізує, адже на фоні всіх несправедливостей останніх років, страху, війни і проблем видається, що вже має нарешті все скінчиться, стати на свої місця і потроху налагодитись, ми ж заслуговуємо на нормальне життя. Аж тут всі раптом заговорили про перспективи дефолту.

Яким чином українська економіка лише за рік примудрилась дійти до критичної межі? Згадайте кризу 2008-го року, коли в багатьох родинах був валютний кредит – в кого на автівку, а в кого і іпотека, і раптом курс долара зріс із 4,8 грн до 8,8. Платити банкам довелося вдвічі більше. Те саме зараз відбулося і в масштабах країни: 60% того, що заробляємо, ми маємо сплачувати кредиторам, а позики, звичайна річ, валютні. Ще в 2011-2012 роках тодішній керманич НБУ Сергій Арбузов жорстко зафіксував курс гривні, аби її девальвація не підвищувала боргове навантаження. Проте зараз, відпустивши у лютому цього року гривню у вільне плавання (а якщо подивитись правді в очі – то в неконтрольоване падіння), Нацбанк неминуче призвів до подорожчання валютних кредитів і до вимивання з бюджету мільонів доларів, яких так не вистачає на соціальний захист, охорону здоров’я та освіту.

За оцінкою і Standard&Poor’s, і Fitch, і Moody’s - найбільших і найвпливовіших рейтингових агенцій світу - кредитний рейтинг України наразі перебуває на самому низькому рівні. І справа навіть не в тому, що більше бажаючих позичати нашій країні найбільшим часом не виявиться – вже давно нема дурних, це навіть Кабмін нарешті усвідомив і охолов із своїми поїздками по світу у пошуках нових кредиторів. Наступного року, як назло, настає час борги повертати: 9 мільярдів доларів до кінця 2015-го, ще 5 мільярдів у 2016-му і 8 мільярдів доларів – у 2017-му році. Крім того, є ще борг перед «Газпромом», який обслуговується з держбюджету, а за ним Україна щорічно має платити десятки мільярдів гривень. А крім іноземних, є ще і внутрішні кредитори.

Якраз допомогти нам остаточно заплутатись у боргах і запустити лавину дефолту може Росія. Має таке право, а методами цей сусід, як відомо, не гребує. Справа в тому, що за кредитною угодою кредитор – Росія - має право вимагати негайно повернути борг у розмірі 3 мільярдів доларів США, адже Україна порушила деякі умови. Якщо державний борг країни-позичальника перевищує 60% і продовжує збільшуватись, економіка не зростає, то це дає право країні-кредитору вимагати негайного повернення запозичених коштів. Сусід вже потирає руки у передчутті такої, ще й легальної, помсти, особливо після всіх економічних санкцій і саботажа українським споживачем російської продукції. Є перспективи домовитись про реструктуризацію боргів – якщо уряд почне нарешті домовлятись – із Європою, проте ніяк не з Росією.

За таких умов уряди зазвичай зусереджуються на тому, аби вирватись із боргової ями, поступово погашаючи борги, і намагаються наростити ВВП: заробляти більше і швидше розрахуватись із кредиторами. Україна, навпаки, все позичає і позичає, збільшуючи боргове навантаження на без того ослаблену економіку. Така допомога сусідів є нічим іншим, як затягуванням зашморгу.

На жаль, всі європейські та світові організації наразі впевнені в тому, що дефолт української економіки – це лише питання часу. А час спливає. Заперечують це лише український прем’єр-міністр Арсеній Яценюк та міністр фінансів Олександр Шлапак, зокрема і тому, що визнання його перспективи запустить лавину, що одразу накриє всю економіку. Як ніколи хочеться, аби їх слова не розбіглись із справою.