Інвестиційний клімат: вічна мерзлота, яку ми самі собі і створили.

Економічна система зазвичай здатна до саморегуляції. Тільки чомусь останні кілька місяців уряд наче навмисно вибиває камінь за каменем із фундаменту, на якому базується вся економіка...

В Природі все взаємопов’язано: все росте й буяє, самостійно балансуючи ресурси, кількість хижаків, захисні здібності організмів, розмір популяції тих чи інших тварин... Кожна рослина за сприятливих умов щедро віддає плоди, годуючи всіх і лишаючи собі тільки зернятка для продовження виду. Лише не заважайте і не псуйте екологію, бо й самі є частиною тієї ж системи.

Так само взаємопов’язано все і в економіці: за сприятливих умов ринок сам все відрегулює. Промисловість працює – люди зайняті – казна поповнюється податками – розбудовується інфраструктура, фінансується соціальна сфера і медицина. Лише не заважайте і не порушуйте баланс.

Останні кілька місяців уряд наче навмисно вибиває камінь за каменем із фундаменту, на якому базується вся економіка. Закономірно, що Україна знову ганебно скотилась в хвіст рейтингу Doing Business, хоч стараннями уряду Сергія Арбузова було просунулась в ньому аж на 28 пунктів.  Ті зовнішні проблеми, з якими треба працювати – і чого гріха таїти, попередні уряди ці задачі вирішували! – для теперішнього Кабміну стали нездоланними внутрішніми катаклізмами. М’яч вже давно на своєму полі, і кожен новий крок у спробі вирівняти ситуацію її лише погіршує. Кожна наступна постанова уряду все більше нагадує агонію... Наче людина, що впала в яму з лопатою, починає замість побудови сходів рити тонель, який неодмінно рано чи пізно її засипле.

Наприклад, тиждень тому уряд раптом вирішив заборонити підприємствам, що й так ледве балансують в сучасних пречудових умовах на межі закриття, використовувати у виробництві... власні запаси енергоресурсів! Ось так просто: в демократичній державі з ринковою економікою зненацька взяти й заборонити приватну власність. Без жодного закону, просто рішенням Кабінету Міністрів. Слабо? А ми можемо.

Давайте на мить приміряємо на себе роль економічних експертів, заради чистоти експерименту озброїмося лише логікою. Цікаво – до яких наслідків може привести така заборона? Щось мені підказує, що мета була, як завжди, світла й чиста: зекономити на енергоносіях. Та не будемо забігати наперед.

Отже, уряд заборонив підприємствам, що виробляють мінеральні добрива, найближчі півроку використовувати у виробництві той газ, що вони вже закупили. Можна – лише той, що буде імпортований після 1 жовтня. За тією ціною, яка буде зручна «Нафтогазу». Пардон, а чим зараз займається Антимонопольний Комітет? Може, натякнув би уряду, що той трохи того... скажімо, захопився і переоцінив легітимність повноважень? А що робити підприємству, яке мусить на півроку заморозити кошти в запасах? За сценарієм урядовців, суб’єкт господарювання при цьому має взяти на себе усі ризики і таким чином профінансувати нездатність уряду розрішити енергетичну головоломку. Росія газу не дає, якщо дає – то мало і дорого, мінімум $385 за тисячу кубів, реверсний європейський наразі теж не набагато дешевший - $350-375, та його кіт наплакав, а те, що у власних газосховищах зберігається, за стару ціну куплене, хай собі там і буде, не пропаде. А використовувати його – зась! Звідки кошти брати на закупівлю нових енергетичних ресурсів, хоч своїх достатньо маєш? Позичай в банку. Зупиняй заводи. Розпускай робітників на всі чотири сторони – хай хоч в армію йдуть, хоч армію безробітних поповнюють. Між іншим, хто їм платитиме допомогу по безробіттю, як заводи стануть і припинять сплачувати податки?

Між іншим, якщо підприємства з виробництва мінеральних добрив на зиму підуть «на відпочинок», то чим навесні будемо забезпечувати посівну? Дефіцит добрив становитиме більше мільона тон. Дайте вгадаю – купляти за кордоном, за валюту і втридорога, хоч зазвичай купували українське?

Такого не дозволяє собі жоден уряд в жодній розвиненій країні світу. Адже ми до Європи прагнемо, правда? Хтось колись чув, аби держава без усілякого рішення суду, без жодних законодавчих підстав от так просто, на підставі самої лише постанови уряду, позбавило власника права власності? Інвестори – welcome, гоу до України із своїми інвестиціями! на вас тут очікує прекрасний інвестиційний клімат і наші особисті теплі почуття! – в один голос співають на черговій (чи позачерговій) міжнародній зустрічі Яценюк і Порошенко. Так-так, без жодних гарантій права власності, коли уряд постановляє що заманеться, не сильно опікуючись легітимністю власних рішень, так і потечуть рікою нові інвестиції в українську економіку! Нема дурних.

Зараз інвестиційний клімат України нагадує вічну мерзлоту. Чи Льодовиковий Період. В очікуванні тепла і хоч би найменшої можливості вийти з анабіозу... Далі самі впораємось, лише на заважайте! Не заморожуйте і не перекривайте кисень економіці.     

Не пригадую, аби дозволяли собі таке попередні українські уряди. Навпаки, підтримували дотаціями шахти, аби люди не втрачали роботи. Взагалі, якось без екстріма систематично працювали за основними економічними напрямками, і мали стабільні,  поступові результати: в 2013 році безробіття становило 7,7% проти 8,1% у 2012-му. Інфляція коливалась близько нуля, а долар знав своє місце у валютному коридорі. Сьогоднішні цифри, на превеликий жаль, вражають темпами росту, проте лише по модулю - зі знаком «мінус»...

Можливо, вже досить експериментувати з економікою, допоки вона ще жива?..