Інфляційні гайки для гривні

2014 рік приніс українцям багато перемог і багато нещасть. Революція, війна, тотальна самомобілізація суспільства мали принести позитивні зміни не тільки в громадському секторі, а й в економіці.

2014 рік приніс українцям багато перемог і багато нещасть. Революція, війна, тотальна самомобілізація суспільства мали принести позитивні зміни не тільки в громадському секторі, а й в економіці. Та цього не сталось. Бо керувати економікою країни взялись, ті хто має невелику для цього кваліфікацію. Як результат Україна знекровлюється не тільки кров’ю загиблих патріотів, а й кров’ю економіки – гривнею. Її падіння вже побило всі очікування. Навіть найгірші.

Власне про «результативність» роботи керівництва Нацбанку можна судити хоча б за тим показником, щоб за рік голова банку змінюється вже в друге. Але підбір кадрів для фінансової сфери, в вочевидь, аргументується тільки дружніми зв’язками з керівництвом країни, а не професіоналізмом. А як пояснити той факт, що в найскладніші для країни часи керівництво Нацбанку вирішило відпустити гривню у вільне плавання, тобто скасувати її прив’язку до долара. І як себе в таких складних економічних умова могла повести ослаблена економічною кризою гривня? – Вона почала тонути! Курс гривні падав на скільки стрімко, що це стало несподіванкою навіть для експертів МВФ, вони були змушені переглядати всі економічні прогнози стосовно української економіки та програми кредитування.

Чому ж так сталось? Для того, щоб це зрозуміти треба скласти декілька ключових факторів. Спочатку візьміть до уваги тривалу економічну кризу в країні, революційна нестабільність в суспільних і політичних процесах тільки додала сюди масла у вогонь, жорсткі дії Росії у економічній сфері теж вдарили дуже боляче, адже економіка якби навіть хотіла, не змогла б так швидко переорієнтуватися на європейський ринок. І найголовніший удар – війна і зупинка бізнесу та підприємств на Донбасі.

За цих умов курс гривні треба було філігранно тримати різноманітними важелями Нацбанку. А не сидіти склавши руки. Скажете, що Нацбанк дозволив гривні падати, бо піклувався про золотовалютні резерви. А хіба за цей рік ті резерви зросли? Якщо попередні керівники Нацбанку Сергій Арбузов та Ігор Соркін витрачали резерви на підтримку курсу гривні – то він був стабільний. А зараз і резервів більше не стає – і курс стрімко падає. Як тут можна залишатися спокійним?

Кожне падіння гривні боляче вдаряє по самій найбільш національно свідомій частині українці. Ці люди боролися на Майдані, ці люди віддають останні копійки на підтримку армії. А як їм допомагає держава? Рубає будь-яку надію на краще життя під корінь. Раніше українці могли купити собі якісь технічні новинки – тепер доведеться відкладати покупки на невизначений час, адже курс долара більший, а значить імпортні товари дорожчі. Навіть той же тепловізор для армії, тепер обходиться українцям дорожче. Відпустки за кордоном через падіння гривні, доводиться заміняти на профілактичні роботи на грядках.

А це все гривня! Піруети з курсом крихтино підривають довіру українців до банківської системи, люди забирають з банків не тільки валютні, а й гривневі вклади. Якщо за часів Арбузова обсяги прострочених боргів в банківський системі стрімко зменшувався, то за часів Кубів та Гонтаревої він стрімко летить угору. Як ви думаєте, при цій ситуації, які обсяги рефінансування будуть потрібні банкам на кінець року від держави? Не для розвитку, а просто щоб запобігти дефолту фінансової системи.

Люстрація кажете, вона б точно не завадила новим керівникам банківської системи. Навіть не за політичні погляди, а за елементарний непрофесіоналізм. Скільки можна мовчати?