І журналістські принципи гостроти і суспільної актуальності нібито були витримані, і прем'єр ані разу не потрапив у незручне становище.
Переглядаючи інтерв'ю прем'єр-міністра Миколи Азарова журналістові Олександру Ткаченку, показаному в понеділок ввечері на "1+1", не виникало жодних вражень, окрім відчуття, що це "красива" "заказуха".
По-перше, всі питання були сформульовані, наче б то й гостро, проте так, щоб Азаров мав змогу відповісти на кожне з них, демонструючи, ніби в країні все добре, а ситуація у проблемних місцях під контролем. Ткаченко завжди давав Азарову можливість "виговоритися", жодного разу не перебивши і не задавши жодного гостро і суттєво уточнюючого запитання, яке могло б збити Миколу Яновича з думки. Тому і журналістські принципи гостроти і суспільної актуальності нібито були витримані, і прем'єр ані разу не потрапив у незручне становище.
По-друге ж, очевидно, Азаров відповідав якщо не на підготовлені питання, то, швидше за все, на задані теми. Тому він завжди мав, що сказати. Можна припустити, що інтерв'ю було заздалегідь опрацьоване прес-службою Кабміну.
І хоча все це, на жаль, останнім часом стає нормою речей у спілкуванні найвищих посадовців, керівництва держави із пресою, все ж виникає питання: невже влада втратила здатність до відвертої розмови зі ЗМІ та суспільством? Невже вони настільки панічно бояться відкритої публічності? Невже вони настільки бояться, щоб суспільсво бачило їх реальними, справжніми? Чи так багато їм є, чого від нас приховувати?
Олексій Краснопьоров, політичний консультант
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.