Криза керованої демократії

Пост-скриптум до російських виборів...

Парламентські вибори у Російській Федерації засвідчили фактичну поразку „Єдиної Росії”. Інакше важко оцінити результат партії влади, яка за наявності тотального адмінресурсу, повного контролю над ЗМІ і за відсутності реальної, а не бутафорної, політичної альтернативи не змогла набрати більше половини голосів виборців. ЄР набрала лише 49,5%.

Саме „лише” 49,5%. І це саме поразка. Адже ще на минулих виборах ЄР отримала 64,3% голосів, причому у 2007 році спостерігалося значно менше порушень і фальсифікацій. Для партії російської влади це означає, що вона не зможе самостійно сформувати конституційну більшість у Державній думі, а отже доведеться ситуативно об’єднуватися з іншими переможцями виборів – КПРФ, ЛДПР чи „Справедливою Росією” для ухвалення доленосних рішень, конституційних змін тощо.

Більше того, „Єдина Росія” ледь зможе самостійно створити у парламенті просту, не кваліфікаційну, більшість. А це вже тривожний дзвіночок для ЄР, яка є політичним скелетом російської влади, форпостом так званої системи керованої демократії, яка утвердилася в Росії після приходу до влади Володимира Путіна. Додатковим показником того, що російська влада не задоволена результатом „Єдиної Росії” є активність, із якою почали заявляти про перемогу, утвердження демократії і стабільності президент і прем’єр РФ одразу після оголошення результатів екзіт-полів. Така собі технологія інформаційних дій на випередження.

Отримати більший і прийнятніший для влади результат „Єдиній Росії” не допомогли навіть драконівські міри законодавства, закритість інформаційного простору та численні порушення, що вочевидь свідчать про фальсифікації на користь партії російської влади.

Аби уявити рівень націленої підтримки ЄР владою і створення режиму максимального сприяння „єдиноросам”, достатньо сказати, що виборчий бар’єр для проходження до Державної думи РФ становить 7%, заборонено блокування партій, відсутня позиція „проти всіх” у бюлетені, заборонена контрагітація у теле- та радіо-ефірі, натомість держслужбовцям дозволено не йти у відпустку на час агітаційної кампанії в разі участі у виборах.

Попри все це під час виборів у РФ спостерігалися масові порушення, багато з яких зафіксовані на камеру. Так, є відео, де голова комісії перетасовує стопку виборчих бюлетенів, вкинутих за „Єдину Росію”. Більше того, деякі аналітики стверджують, що реальний результат ЄР варіюється у межах 15-20%. Решта – сфальсифіковано. Важко уявити такі масштаби викривлення народного волевиявлення. Проте за умови абсолютної закритості інформаційного простору, тотального контролю виборчих комісій і судів, а також драконівських законодавчих норм подібний рівень фальсифікацій теоретично можна припускати.

Вельми вірогідно, що каталізатором відтоку електорату від „Єдиної Росії” стало оголошення рішення з’їзду ЄР про висунення Володимира Путіна на вже третій для нього президентський термін. Ця новина була дуже критично сприйнята не лише думаючими колами російської інтелігенції, а й пересічними росіянами. Російське суспільство втомилося від застою, який прямо пов’язується із постаттю Путіна. Тому досить усталеними були очікування змін, хоча б декоративних. Проте тандемократія на це піти не відважилася.

Очевидно, суттєве зниження результату „Єдиної Росії” на парламентських виборах свідчить про початок кризи керованої демократії в Російській Федерації. З одного боку, це криза особистої легітимності Володимира Путіна. Якщо у 2000 році він сприймався як нове обличчя і символ оновлення і наведення порядку на фоні старого і схильного до алкоголізму Єльцина, то у 2011 Путін сам став уособлювати застій і стагнацію. Тепер влада нинішнього прем’єра і, вірогідно, майбутнього президента РФ спиратиметься лише на адміністративну вертикаль, але перестане спиратися на суспільну легітимність, яка дозволила цю вертикаль вибудувати, утиснувши олігархів, опозицію та будь-які альтернативні групи впливу.

З іншого боку, падіння рейтингу ЄР свідчить про кризу легітимності всієї адміністративно-політичної системи, на якій будується російська керована демократія. Адже раніше суспільство визнавало, що обмеження реальної і конкурентної демократії потрібно для наведення порідку, але зараз, судячи з результатів виборів, перестає бачити в цьому сенс, не відчуваючи на собі і своєму житті дієвого результату ефекту від такого порядку і стабільності.

Тож видається, що ера керованої демократії в Росії добігає кінця.

Принагідно до результатів російських виборів можна зробити і декілька висновків для України Віктора Януковича. Адже в нинішній Україні теж вибудовується своєрідна система керованої демократії: починаючи з ухвалення неконкурентного закону про вибори і закінчуючи репресіями проти опозиції та утисками непровладного бізнесу.

Отже, тим, хто намагається відтворити в Україні російські сценарії та нав’язати нам російську політичну і соціальну модель, варто пам’ятати, що, по-перше, будь-яке суспільство відмовляється сприймати застій і стагнацію. Коли люди не бачать реальних змін, вони перестають підтримувати владу, ставлячи хрест на її легітимності.

По-друге, громадяни рано чи пізно відмовляються міняти політичні права і свободи на матеріальний добробут. Тим паче в українському варіанті цей добробут не створено за два роки і сумнівно, що владі це вдасться протягом залишку президентської каденції Януковича.

І по-третє, в Україні немає таких сировинних ресурсів, а отже і таких потоків „вільних” коштів, які можна було б спрямовувати на „соціалку” та підгодовування електорату як в Росії. Тому, відповідно, у вітчизняних реаліях неможливо створювати ілюзію економічних успіхів і соціального процвітання.

Українському суспільству, аби втомитися від обмеження політичних свобод і соціально-економічної стагнації, на відміну від російського, вистачило двох, а не дванадцяти років. І враховуючи протестні тенденції, які сьогодні дедалі сильніше, виразніше і масовіше проявляються в Україні, криза керованої демократії в нашій країні може початися значно раніше, ніж влада цю керовану демократію встигне остаточно вибудувати.

Олексій Краснопьоров, політичний консультант, креативний директор консалтингової агенції Concept GRoup